Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

,

Після цього Мікая пережив майже тридцять років мандрівного життя. Коли вона стала Королевою Відьом, Еруїна вже давно не було. Тому Брандо мало спілкувався з Королевою Відьом. Її ім'я було схоже на одну з численних зірок, що пливли в яскравому зоряному небі Вонде. Хоча це було блискуче, це була лише хвиля в довгій річці історії.

.

Але тепер значення було трохи іншим.

Мікая була ще маленькою дівчинкою, але в її таланті не можна було сумніватися. Тепер Брандо сумнівалася, чи справді існували батьки, про яких вона говорила, бо вона була більше схожа на сироту. Хоча так думати було трохи грубо, це була дійсно хороша новина для Брандо.

.

У порівнянні з тим, щоб вмовити знатну пару віддати йому свою дитину на навчання, набагато простіше було заманити ізольовану і безпорадну маленьку дівчинку стабільним і хорошим оточенням. З поведінки Мікаї було видно, що у неї, мабуть, немає ні їжі, ні одягу, можливо, вона була розлучена з батьками.

,

Але Брандо не розвернув коня, бо пам'ятав, що Мікая офіційно стане відьмою приблизно в березні наступного року. До цього у нього було ще багато часу. У всякому разі, він уже попросив власника Каретного дому стежити за ним. Хоча він і не думав, що маленька дівчинка продовжить залишатися в містечку Мілководдя після скоєння злочину своїм спокоєм і розумом.

Але це не мало значення, ще був час.

Брандо з конем разом поскакали на вітрі, і він не міг не зітхнути з полегшенням у своєму серці. Троє героїв Еруїна, Валькірія, Амандіна, Бослі, Тамара і Каргліз були видатними молодими людьми. Якщо до цього додалася Королева Відьом з іншого боку історії, то на цьому кораблі, що відпливає зі шторму, збиралося все більше видатних талантів.

.

Можливо, через це історія Еруїна дійсно зміниться.

,

З вечора і до світанку ночі всі в каравані бачили постать молодого лорда, що дико скакала під місячним сяйвом. Він пробіг велике коло навколо узлісся і повернувся до вихідної точки, здавався особливо бадьорим.

,

Однак мало хто знав, про що думає граф. Лише трохи холодний погляд мовчки спостерігав за силуетом під місячним сяйвом.

. .

Ніч влітку завжди наставала особливо пізно. Хоча повний місяць уже промчав над сірими горами, вогняний захід сонця все ще не бажав втягувати свій останній промінь світла. Лише після восьмої години в лісі біля озера стало зовсім темно. Якби це був регіон Т найджел, ліс вже був би наповнений цвіріньканням комах, але кедровий ліс був особливо холодним.

.

Шелест температури і мороз на сосняках здавалися несумісними з порою року.

! 20

Але Брандо не став гальмувати караван. Натомість він повернувся до борту вагона і закликав усіх зберігати однакову швидкість. Звідси вони входили в Північний ліс Ансерра і входили в Фой-Форк. Це місце було ще далеко від пагорбів Падаючої Голки. Морозні демони, які жили в кедровому лісі, були магічними істотами, які перевищували 20-й рівень. Навіть досвідчені мисливці могли легко їх підкорити.

Звичайно, їм доводилося покладатися на пастки і співпрацю.

Але Брандо шукав красивішу істоту, і перша ніч у лісі була для нього особливо важливою.

Він затягнув віжки і сповільнив бойового коня. Він обійшов вагон, повний припасів, і ретельно перевірив стан валів і коліс. Подорож по нерівній дорозі в лісі в холодну погоду особливо обтяжувала навантажену карету, тому йому доводилося бути обережнішим.

.

Брандо пережив багато пригод і, природно, мав відповідний досвід.

Але коли він дійшов до іншого кінця, то побачив знайоме обличчя. Жінка-лицар сиділа на чорному бойовому коні, тримаючись обома руками за віжки. Вона дивилася на нього спокійно, ніби давно чекала на нього.

Перша ніч дуже важлива, чи не так?

.

Голос у неї був спокійний і холодний.

.

Після того, як настала ніч, холодний вітер почав нести натяк на холод, ніби він проносився лісом. Брандо здригнувся. Однією рукою він тримав віжки і дивився на жінку-лицаря.

?

Хто ти?

.

Це не важливо. Нехай інші розб'ють табір. Мейнільд засунула за вуха своє чорне волосся з сандалового дерева і краєм ока глянула на нього. Іди зі мною. Приведіть трьох супроводжуючих.

Поки вона говорила, вона розвернула коня і залишила його з ввічливим поглядом на свою спину.

.

Стривайте, Брандо був приголомшений.

.

Ідіотка, — відповіла Мейнільд, повернувшись спиною. Не ставте так багато безглуздих питань. Хіба ваша місія не полягає в тому, щоб зловити Кришталевого Оленя? Я знаю, де вона.

Здавалося, ніби блискавка зійшла з неба і впала на Брандо, змусивши його повністю замерзнути.

10,000 . 2 10,000 .

Отримавши дозвіл леді Ніколь, ви, бабуїни, сьогодні відпочиваєте. Головне, стабілізувати якість і завтра продовжити вибухати 10 000 примірників. Крім того, хтось запитав мене про план оновлення на наступний місяць приблизно в новому році. Подивимося, коли прийде час. Я виходжу 2-го числа. Якщо я зможу поквапитися з розділами до цього часу, я збережу 10 000 нових оновлень.

708

Розділ 708

!

Немов за якимось дивним збігом обставин, Брандо послухався наказу Мейнільда і віддав наказ розбити табір, але не взяв із собою ні Сіель а, ні Метишу, ні Хіпаміру. Замість цього він погнався за Мейнільдом в ліс Ансерра один. Двоє бойових коней пройшли через ліс вночі і пройшли через пологий схил пагорба. Це був схил пагорба Вейлер на північ від міста Мілководдя, з яким Брандо був знайомий. Але невдовзі ліс поступово став розрідженим і відкритим, і в полі зору Брандо між лісовими масивами вимостилася схожа на срібло стежка. Насправді це було відображення місячного світла. Високо в небі висів срібний місяць, зображуючи нерівні верхівки кедрів, а внизу шарами складалося зів'яле листя.

, ���

Граціозна фігура жінки-лицаря завжди була перед Брандо, зберігаючи рівний темп. Вона мовчала, просто мовчки рухалася вперед. Але Брандо нарешті не зміг придушити сумніви в серці. Він закликав коня скоротити відстань між ними. Чого ви хочете, мадам Мейнільд

.

Лицар сповільнив хід і відповів, не повертаючи голови: Хіба я не казав тобі раніше? Я знаю, де Кришталевий Олень. Її голос був, як чисте джерело в горах, що лилося м'яко.

?

Це була не та відповідь, якої хотів Брандо. Він хотів іншої відповіді. Але звідки ви знаєте ?

Це місце вже було зовсім поруч з долиною в його пам'ять під