Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

У фольклорі лісу Ансерра жив чарівний Кришталевий Олень. Кожну ніч повного місяця він блукав лісом і пожирав місячне світло. До цього його бачили лише одиниці, але будь-якому мисливцеві, який випадково зустрів його, пощастить протягом наступного місяця.

Адже легенди були лише легендами. Кришталевий олень у Бурштиновому мечі був стихійною істотою з плану стихій Води. Невелика їх кількість існувала у Вонде, а в Еруїні вони в основному жили в лісі Ансерра та пагорбах Падаючих голок на південь від Вітражного морозного лісу. Їхня їжа була чистою магією, тому, коли Місяць магії був повним, ці чарівні істоти мігрували в напрямку потоку магії в лісі.

-55

Це була стихійна істота 55-го рівня з простим цілющим елементом. Варто згадати, що вони не були такими мирними, як говорили легенди. Кришталевий олень мав сильне почуття території і часто нападав на непроханих гостей. А ще вони переміщалися з Морозними демонами в лісі, тому не були підходящою здобиччю.

Але на півночі Мануара була лише одна місія Активації Стихій, яка полягала в тому, щоб отримати кристалізовану кров Кришталевого Оленя.

Питання полягало в тому, звідки вона все це знала?

Лицар повернув голову, і молочне місячне світло окреслило вигин її обличчя. Вона подивилася на нього, і в її очах був яскравий відблиск, але вона була дуже спокійна. Я також знаю, що ви хочете кристалізованої крові.

Кісточки пальців Брандо побіліли, коли він стиснув віжки. Хто саме ви?

.

Рівноцінний обмін. Перш ніж відповісти на ваше запитання, я хочу поставити вам запитання. Мейнільд повернула голову і продовжила повільно рухатися вперед на спині коня. Її голос був дуже м'яким і спокійним, ніби вона розповідала щось неважливе.

Брандо якусь мить мовчав. У його голові панував безлад, і він намагався його організувати. Але всі його питання були зосереджені на одному пункті. Він нерішуче промовив: Спитай.

Деякі люди беруть участь у перегонах. В цей час гонщик перевершив початкове друге місце. Дозвольте запитати, де він зараз?

Брандо не очікував, що Мейнільд поставить таке дивне запитання. Не замислюючись, він відповів: Перше місце?

Мейнільд хихикнув. Я розумію. Ти ж Софі, так?

?

Брандо був схожий на кам'яну статую на спині коня. Він заціпеніло дивився на жінку-лицаря, цокочучи зубами. Це ім'я, здавалося, було вичавлене з глибини його горла. старший?

.

Мейнільд зупинився і глянув на нього.

.

Я не вона.

! ,

Це неможливо! Брандо трохи занепокоївся. Він майже впізнав її. Інакше, чому Мейнільда не існувала в історії? Чому вона виглядала саме так, як його старша? Чому вона знала, хто він такий?

?

Але чому вона не зізналася в цьому?

.

Але я знаю, що її ледь чутно відповіла Мейнільда.

Брандо трохи здивувався. Тон Мейнільда був дуже тихий, немов хотів заспокоїти його неспокійне серце. Він розгублено подивився на жінку, знайому спину. Що відбувається?

! ���

Не знаю, ледь чутно зітхнула Мейнільда. Але я дуже рада, що вгадала. Якщо вам не нудно, я можу розповісти вам про себе

.

Підкажіть будь ласка. Брандо з усіх сил намагався придушити свої емоції. Він відчував, що божеволіє.

!

Я бачу сни, скільки себе пам'ятаю. Якісь дивні, абсурдні сни. Іноді, уві сні, сниться, що королівство перевернулося і все в морі вогню. Іноді мені сниться, що я стала іншою людиною. У таких снах я як сторонній спостерігач, але все одно борюся з незрозумілою долею. Врешті-решт історія повертається тим самим шляхом, яким Мейнільд повільно розповідала про своє минуле. Її голос став трохи похмурим. У тій історії я знаю твого старшого.

!

Брандо, здавалося, прокинувся від сну. Перше, що він сказав: це неможливо!

.

Серед усіх її членів ти найдурніший. У всіх інтелектуальних питаннях ви завжди помиляєтеся. Але її улюблений член – це ви. Тому що ти простий і сповнений ідеалів, як чистий аркуш паперу. Мейнільд відповів: Я більш-менш здогадався про твою особу. Але до сьогоднішнього дня я впевнена, хто ти, Софі.

.

Брандо міцно тримав віжки і дивився на жінку.

.

Якщо ти не вона, навіщо ти мені це говориш? Його голос звучав так, наче його душу висмоктували.

.

Тому що мені страшно.

?

Страшно?

Уві сні я бачив багато дивних сцен. Я не знаю, які з них справжні, а які підроблені. Але тільки коли ця мрія почала збуватися, я почав боятися кінця. Я дав собі ім'я Мейнільд. У тих небагатьох фрагментах моєї пам'яті про сон це слово символізує помсту. Я сподіваюся боротися проти своєї долі.

.

Стривайте, Брандо, здавалося, слухав неймовірну історію. Він виявив, що розуміє те, що говорив Мейнільд. Вони відповідали всьому, що відбувалося в попередньому світі. Але саме тоді, коли він збирався говорити, Лицар перебив: Не перебивайте.

Лицар продовжував: Через це бажання я став на бік принцеси. Але я зрозумів, що моя ідея видає бажане за дійсне. Я вступив до Королівської фракції, але це було саме так, як я бачив уві сні. Навіть королівська фракція не змогла цьому завадити. Еруен був схожий на потопаючий корабель, що потрапив у шторм. Усі, хто перебував на кораблі, могли лише спостерігати, як його втягують у центр виру

?

У цей момент вона зупинилася і запитала: Ти віриш у те, що я сказала?

Почуття Брандо в цей момент були не меншими, ніж в той день, коли він вирушив до Бучче. У його голові теж був безлад. Він смутно відчував, що між ними є якийсь зв'язок, але не міг цього зрозуміти. Почувши запитання Лицаря, він жорстко кивнув і сказав: Це неймовірна історія, але

.

Але ви вірите в це, чи не так? Тому що ви особисто відчули на собі частину цього. — тихо спитав Мейнільд. Це питання змусило Брандо здригнутися.

.

Він витріщився на неї.

.

Тому що для мене це була можливість. Мейнільд не уникнув погляду Брандо. Поки одного разу я не виявив, що все почало відхилятися від свого початкового шляху.

З якого дня. Брандо вже дещо здогадався, але все одно запитав примарним тоном. Голос його тремтів.

.

З дня смерті Граудіна.

.

Брандо злегка здригнувся.

���

Лицар, здавалося, ніколи в житті так багато не говорив. Вона тихо зітхнула і сказала: Розумієте, пане Брандо? Я знаю, що ти – єдина можливість все змінити. Тільки ви можете запобігти падінню Еруїна в загибель. Тому що