Читати книгу - "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"

Минуло два тижні.

Лілія.

За ці два тижні я була кожен день у театрі. Через день у нас були спектаклі. Це дуже вимотало мене, але мені це подобається, адже я вже повернулась на сцену театру. І сьогодні коли закінчився черговий спектакль до мене підійшов якийсь чоловік. Він на мене подивився наче оцінює мене. Мені стало якось ніяково. Через хвилину він нарешті почав говорити. Він сказав, що у мене чудова акторська гра. Що я дуже добре виступаю. Мабуть, що не перший раз бачить мене на сцені. І він мене здивував лише однією фразою “Ви дуже добре виступаєте. Я вам пропоную прийти на кастинг одного серіалу. Я думаю, що ви нам можете підійти на одну роль”. Він дав мені свою візитку та адресу. Сказав, що буде мене чекати на павільйоні завтра об одинадцятій годині ранку. Він пішов, а я стою посеред зали розгублена та вже забула, що мені зараз треба робити. Отямилась лише через хвилини три. Пішла у гримерку. У ній вже нікого не було. Всі роз’їхались по домах. Я переодяглась і теж поїхала. Їду додому і у мене в голові прокручуються слова “Я думаю, що ви нам можете підійти на одну роль”. Я можу підійти на одну роль у серіалі? Може він помилився та сказав зовсім не тій якій було потрібно. О, Боже, яка ж я невпевнена в собі. Раніше я б стрибала від щастя, а зараз розгубилась.

Приїхала додому. Почала допомагати своїй мамі готувати вечерю. Мама Тіми вчора поїхала додому. Забрала дівчаток з собою. Захотіла, щоб онучки пожили з нею. Ми були не проти. Думаєте, ми хотіли здихатись від них. Ні. Ми цього не хотіли. Просто якщо вона хоче, то ми не проти, аби дівчатка пожили з бабусею.

Прийшов додому Тіма, ми всі сіли їсти. І я почала всім розповідати цю дивну, як на мене, новину. Мама та Тимур були здивовані моїй розповіді. Але в той самий час раділи за мене. Данилко зрадів. Сказав, що “Ти будеш у нас телезіркою. Це ж круто”. А я навіть не знаю радіти мені цьому чи ні. Пройду кастинг, тоді зрозумію свої почуття. Я так думаю.

Наступний день. Я встала о сьомій ранку. Тимур вже збирається на роботу. Зайшла на кухню та побачила Тіму. Він пив каву.

- Доброго ранку, чому так рано встала?

- Та щось не спиться. А взагалі думаю завести Данилка у школу та поїхати на той кастинг. Що там буде я не знаю. Навіть не уявляю

- Сподіваюсь, що буде щось цікавеньке — сказав Тіма

- Я теж на це сподіваюсь — сказала я та налила собі з турки у чашку каву

- Ввечері прийду, розкажеш. А зараз мені треба йти — Тимур підійшов до мене та цьомкнув у губи

- Гарного дня

- Навзаєм — я почала пити каву. І почула як вхідні двері зачинились. На кухню зайшла мама. Вона подивилась на мене. Я навіть питати не буду чому вона так рано прокинулась. Вона завжди рано прокидається.

- Доброго ранку, доню

- Доброго ранку. Сьогодні я відвезу Данилка у школу. Мені якраз по дорозі буде

- А ти все ж таки вирішила піти на той кастинг

- Так. Якщо пройду кастинг та отримаю якусь роль, то це буде чудово

- А як же театр?

- Мабуть, треба буде взяти відпустку, хоча навряд чи мені її дадуть. Сподіваюсь я якось це вирішу. Ну, добре, піду Данилка будити

Я зайшла у кімнату сина. Він вже не спить, вже збирається у школу.

- Ого, ти сам встав

- Так. Сьогодні у школі не буде уроків

- А, що буде? — з непорозумінням запитала я

- Ми з класом їдемо на екскурсію

- На яку екскурсію? Я наче грошей на поїздку не давала

- Бабуся дала — сказав синок

- Добре. Йди снідати і підемо у школу

Синок поїв, я повезла його у школу. Ми підійшли до входу на територію школи. Біля паркану стоїть автобус, а біля нього однокласники Данилка стоять. Нас зустріла наш класний керівник.

- Доброго ранку, Ліліє Олексіївно. Як добре, що ви вже привезли Данилка. Ми через п’ятнадцять хвилин будемо їхати

- Добре. А о котрій закінчується ця екскурсія? — я подивилась на класного керівника.

- О третій годині ми будемо у школі

- Добре. Так, Данилко поводься добре. А мені треба бігти, бо справи не чекають. Данилка зі школи забере бабуся — я посміхнулась та пішла знову на зупинку.

Прийшла на зупинку, до неї під’їхав автобус, той який мені потрібен. Зайшла та сіла на останній ряд. Автобус поїхав. А я сиджу, дивлюсь у вікно та думаю, що там може бути за роль? Що це взагалі за кастинг у серіал? У який серіал? Стільки багато запитань, що голова йде обертом. Але нічого зараз все дізнаюсь.

Я приїхала за адресою, яку мені дав чоловік. Зайшла у будівлю. Мене зупинили, я сказала, що мені назначена зустріч. Що йду на кастинг серіалу і мене пропустили. Я зайшла на майданчик. Мене побачила одна жінка, яка сказала, що хоче зі мною поговорити. Ми зайшли у якийсь кабінет. Жінка сіла за стіл, а я на стілець біля стола. Це мені нагадало школу. Я у директора в кабінеті, ось так мені це нагадало школу. Жінка попросила трохи розповісти про себе, що я і зробила. Розповіла, скільки мені років, що я заміжня та маю дітей. Після жінка мені дала якийсь папірець. Я почала читати. Це якийсь текст з серіалу.

- Це що?

- Вам треба буде зіграти сценку. А після вам скажуть остаточну відповідь чи будете ви зніматись у цьому серіалі

- Зрозуміло

- Тоді йдіть на павільйон

Я вийшла з кабінету та пішла на павільйон. Мене зустрів там чоловік, якого я бачила вчора. Він подивився на мене та посміхнувся.

- Доброго ранку, я рад, що ви прийшли на кастинг. Вам вже дали текст?

- Так

- Ми вже затвердили головну героїню на цей серіал. Ви повинні з нею зіграти сценку, яка розписана на цьому папірці. Вам треба підготуватись до сценки?

- Ні. Я вже прочитала свої репліки

- Тоді добре. Почнімо! — він два рази хлопнув у долоні. Я з цією дівчиною почали грати сценку. Грали хвилин десять. Після нас зупинили словом “Стоп”. Він подивився на мене та попросив підійти. Я підійшла, чоловік подивився на мене. Він у руці тримав папірець.