Читати книгу - "Том 9"

— Мати моя, матусенько, рідна моя мати,

навчи мене, моя мати, як нелюба звати.

— Ой сядь, ой сядь, моя доню, гей там поза столом,

назви свого нелюбонька сивеньким соколом.

— Ліпше мені, моя мати, гіркий полин їсти,

ніж край того нелюбонька поза столом сісти.

Легше мені, моя мати, каміння здіймати, аніж того нелюбонька соколом назвати.

Легше мені, моя мати, бистрий Дунай брести, ніж на того нелюбонька оченьками звести.

Бистру річку переплину,-сяду, одпочину; з невірною дружиною без пори загину.

Паралелі: з іншою мелодією — Лисенко, VII, № 8; без нот: Метлинський, ст. 259, і в оповіданні Ганни Барвінок «Перемогла» (ст. 232 по виданні її оповідань 1902 року, Київ).

Ой летіли журавлі, сіли собі на ріллі.

Ой летіли, говорили, котра рілля ліпшая.

Парал. тексти: з іншими мелодіями — Kolberg. Chel-mskie, II, № 106; Бігдай, № 197; Сокальский. Малор. и белор. п., № 8; Конощенко, II, № 77. Без нот — Голов.,

III, ч. 1, ст. 140, № 9; Омельченко. Мал. н., собр. в окр.

г. Павловска, І, № XXVIII; Kolberg. Pokucie, II, № 360; Грінченко, № 667; Гнєдич, № 543, 833, 870.

Ой коли б я знала, що буду вмирати, то б собі казала труну збудувати 1.

Ой стояла труна двайцять штири роки, на двайцять п’ятому стала говорити.

На двайцять п’ятому стала промовляти:

Ой доки ж я буду порожня стояти?

А я, молоденька, та й стала гадати, ой кого ж я маю в труні поховати.

Поховала б мужа — та жаль мені дуже, сховала б дитину — дитина маленька.

Сховала б дитину — дитина малепька, лягла б сама в трупу — сама молоденька.

Варіанти мелодії у Лисенка, VI, № 13, і Конощенка,

І, № 74. Ритм, схема у Лис, II, № 12, і VII хор, № 8 (пор. з першою половиною нашої мелодії), і Кольберга, Chelmskie, II, № 36. Парал. тексти без нот: Чуб, III, ЛІ2 65 (веснянка!); Довпар-Запольский. Песни пинчуков, № 485; Грінченко, III, № 664.

— З’їздив я коника, з’їздив я другого, скажи, серце, правду, чи буде що з того,

чи буде що з того, а чи ні — ) 2 не суши серденька ти мені. J

— Яж тобі казала і твоєму роду: не їзди до мене, не роби заходу —

— Ой тепер ти кажеш, що я зоря ясна, а потім ти скажеш: долейко нещасна!

Хоч ти не скажеш, то Амати:

«Було убогої не брати».

Хоч мати не скаже, то сестра: «Небагацько ж ти нам принесла!»

Ой іще не вспіє мила захоріти, вже стане милейкий рученьки зносити: «Забери, боже, першую, ) 2 а я собі візьму іншую!» /

— Скарай мене, боже, на душі й на тілі, скоро я помислю о такому ділі.

Скарай мене, боже, на душі, 1 2 скоро я помислю о інші. J

Ой дай же нам, боже, на рушничку стати, тоді не розлучить ні отець, ні мати, ані чужая чужина, 1 2

коли судилася дружина. J

Паралелі з близькими мелодіями: Kolberg. Wolyn,

№ 227; Янчук. Белор. песни Минской г., № 36 нотного додатку; Бігдай, № 440; Демуцький, № 118; з віддаленими: Kolberg. Piesni ludu z Podola rosyjskiego. Zbior wia-domosci do antropologii krajowej, XII, 1888 p., № 13; їв. Колесса, ст. 162 (гармонізована Ф. Колессою в «Нашій думі», II, № 22); у Роздольського — Людкевича під № 858 і 859 варіанти мелодії до інших слів; парал. тексти без нот: Метлинський, ст. 45—48 і 55 (лівобережні); Гільтебрандт, СХХІІ (Кобринськ. пов.), Чуб., V, ст. 72, № 154 (Миргородського пов.), ст. 116, № 252; Гол., II, ст. 706, № 10, ст. 776, № 129; Житецький. Очерк звук, истории малор. нар., ст. 302 (Радинського пов. на Підляс-сі); Z. D. Mat. etn. z ok. Pliskowa, № 178; Бессараба. Седл., ст. 94; Херс., ст. 221. Пор.: Де Воллан,. ст. 63 і 64.

Сивий коню, сивий, золотая грива, занеси мня, сивий коню, там, де моя мила.

Прийдеш під ворота,— стукни копитами, чи не вийде моя мила з чорними бровами.

Ой не вийшла мила, вийшла її мати:

— Коли хочеш зятем бути, то прошу до хати.

Варіант мелодії: Лисенко, VII, № 22. Парал. тексти

з іншими мелодіями: II. Сокальский. Мал. и белор. пес-

ни, № 21; Роздольський — Людкевич, № 322; без нот — Гільтебрандт, СХХХІІІ, ст. 135 (до 1-ї строфи, Берестейського пов.), ССХХХІ (Кобринського пов.); Чуб, V, ст. 203, № 411, В; Голов, І, ст. 254, III, ч. І, ст. 306, № 24 (до 1-ї строфи), ст. 329, № 57.

Ой піду ж бо я в ліси-лісочки, там процвітають різні цвіточки.

Там я ходила і говорила:

— Суди мні, боже, кого любила!

Ой піду ж бо я в ліси буйнії, прийдуть до мене часи труднії.

— Ой ти, дівчино, мислями блудиш, сама не знаєш, кого ти любиш.

— Ой знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю.

Парал. текст з подібною ж мелодією: Kolberg. Chel-mskie, II, № 13, з приміткою редактора видання Копер-іііцкого: «Sentymentalnosc, styl і wyrazy tej piesni swiad-cz^ przeciw jej pochodzenia ludowego»; Wolyn, № 226; без нот: Гільтебрандт, CXXIX (Берестейськ. пов.); Чуб, V, ст. 374, № 729; Гол, І, ст. 347.

Вийду на поле, гляну на море,— сама ж я бачу, що мені горе.

Сама ж я знаю, чого я плачу,