Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"

Так, як особливої втоми я не відчувала, то пошуки свої продовжила. І це було слушним рішенням, адже тоді, коли вже надії на успіх не було, я потрапила на сторінку менеджера, що допомагала з працевлаштуванням у ОАЕ.

По спині пройшовся мороз, адже жінка з реклами була тією людиною, яка проводила мені співбесіду і допомагала із заповненням анкети. 

“... покоївка в готелі Бурдж-аль-Араб грає важливу роль у забезпеченні комфорту гостей та створенні першого враження про готель. Ця посада вимагає охайності, витривалості та бажання забезпечувати високий стандарт обслуговування…” 

Пам’ятаю цей клятий лозунг, в який я тоді повірила. 

Я натискаю на посилання сайту і зберігаю його собі. У голові є одна ідея, яку я завтра озвучу пану Халіму. Можливо, вона спрацює і тоді у нас буде шанс продовжити те, що ми почали. 

***

Ранок у мене починається пізніше, ніж я планувала. На жаль, я надто пізно заснула і прокидатися було важко. Щоправда, мені хотілося встигнути зустріти пана Халіма за сніданком, тому я проти волі організму встала з ліжка. 

На щоденну рутину я намагалася виділити мінімум часу, щоб встигнути зробити легкий макіяж та зачіску. Останні дні я все більше почала приділяти часу своєму догляду і, якщо бути відвертою, мене дивують ці зміни. 

Вдома у мене не було багато часу на збори, тому я швидко набила руку на повсякденний макіяж. Спочатку легкий тон, далі йде контурування та трохи хайлайтеру, у кінці я все фіксую пудрою, щоб прибрати зайвий блиск. Щіточкою для брів я зачісую волоссячко фіксатором і переходжу до оформлення вій, які я підфарбовую тушью. Робити макіяж очей мені щось взагалі не хочеться, тому решту часу я витрачаю на контур губ, який я вимальовую олівцем. 

Дай Боже здоров’я тому хто придумав стайлер Dyson. Завдяки ньому я за п’ять хвилин маю змогу накрутити пасма волосся, яке потім збираю в акуратний хвіст. Хочу виглядати гарно, але при цьому, щоб це не було схоже, що я докладала багато зусиль. 

Останнім постав вибір вбрання. Я зайшла до гардеробної, яка досі вражає мене своїми розмірами і почала розглядати сукні в прозорих чохлах. Маліка і пан Халім вибрали так багато гарних речей, що мені навіть важко було на чомусь одному зосередитися. 

Після кількох хвилин роздумів я вирішила, що оберу ніжну абаю персикового кольору. Пан Халім якось сказав, що йому подобається бачити мене в їхньому традиційному одязі. Мені хочеться порадувати його.

Я приміряю на себе сукню і кілька разів кручуся перед дзеркалом. Мені надзвичайно подобається, як на персиковому тлі виділяються витончені вишивки бісером, який складає враження кришталевого сяйва. Сам візерунок має геометричну симетрію і гарно контрастує з ніжною тканиною, надаючи образу вишуканості та елегантності, а заокруглені краї абаї та піднятий комірець, створюють ефект жіночої грації, та якоїсь загадковості. 

До їдальні я спускалася з якимось хвилюючим передчуттям хоча приводу для нього не було. 

- Доброго ранку, пані. Ви чудово виглядаєте.

- Доброго ранку. Дуже дякую.

Досі не можу звикнути до подібного ставлення з боку персоналу будинку. Він став набагато привітнішим до мене, від чого я почала ловити себе на думці, що почуваю себе не такою і чужою. Так, я досі гостья, але при цьому на душі мені набагато спокійніше. 

- Доброго ранку, моя юна пані - Маліка як завжди зустрічає мене з посмішкою, на яку я одразу відповідаю взаємністю. 

- Доброго ранку, Маліка. 

- Сніданок уже готовий, ви можете присідати. 

- А Пан Халім? Я б хотіла дочекатися його - домоправителька поглянула на мене якимось новим поглядом, тому я вирішила продовжити свою думку - Просто в мене з’явилася одна ідея з приводу того, як ми можемо вийти на тих людей. 

- Пан Халім поїхав рано-вранці в аеропорт, щоб зустріти гостей. Він просив переказати, щоб ви його не чекали і снідали без нього. 

- Добре - це звичайно не те, на що розраховувала, але нічого - Поснідаєте зі мною? 

- Звичайно пані. А ви поділитеся зі мною своїми ідеями? - я киваю Маліці і прошу її сісти за пишно вбраний стіл, як для однієї людини. 

***

- Тато - Лія біжить в мої обійми і я підхоплюю її у повітрі. Я так за нею скучив. Одних розмов по фейстайму виявилося для нас мало, а можливості полетіти у Штати у мене зараз немає. Тому було вирішено, що на якийсь час донька з Джаннат поживуть в Еміратах. 

- Моя маленька квіточка, який я радий тебе бачити - поцілунок залишається на чолі доньки, що сильніше до мене притискається. 

- Вона за тобою дуже скучила - я повертаюся боком, щоб поглянути на Джаннат і киваю їй у знак вітання. 

- Радий тебе бачити. Як твої справи?

- У мене все добре, завдяки твоїм молитвам. Сподіваюся, що у тебе також, Халіме - я киваю жінці і даю розпорядження охоронцям пакувати речі моєї сім'ї до автомобілів. 

- Куди ми зараз поїдемо? - питає моя Лія

- До будинку, де колись жив дядько Мухаммад. Я тебе там з деким познайомлю. Сподіваюся, що ви потоваришуєте.