Читати книгу - "Руфін і Прісцілла, Леся Українка"

Валерія

(в обіймах)

Чи ж я коли бувала неслухняна?

(Ніжно прощаються. Варро виходить.)

Альбіна

(підходить до Валерії, як її чоловік відійшов)

Я мушу вимовить тобі догану.

Валерія

(дуже збентежено)

За віщо?

Альбіна

Не годиться обійматись

прилюдно з чоловіком. Се спокуса

для молодих.

Нартал

А для старих ще гірше!

Жінки здригаються. Валерія відходить.

Порівняно з чистовим текстом була ширша й сцена розмови Руфіна відвідувачами християн у темниці.

Двоє молодих християн наближаються до Руфіна і вклоняються.

1-й

Благослови нас, брате преподобний!

Дай душам мир.

Руфін

Я сам його не маю.

2-й

То помолися богу вкупі з нами.

Руфін

Молитись я не можу.

1-й

Ми негідні?

Руфін не відповідає і одвертається від них.

2-й

Якесь нещастя буде нам...

1-й

Напевне...

Підстаркуватий чоловік

(до Руфіна)

Чи ти й мене благословить не схочеш,

мій брате по Христу, колишній пане?

Я мало з радощів не вмер, почувши,

що ти святий!

Руфін

(понуро)

Се хто ж тобі казав?

Підстаркуватий чоловік

Амрітіс. Звістка ся по людях ходить...

Руфін

(перебиває)

А хто ж ти сам?

Підстаркуватий чоловік

Невже не пізнаєш?

Афрідій я, центуріон колишній,

В Паннонію ходив з тобою.

Руфін

(живіше)

Знаю!

Постарів ти…

Підстаркуватий чоловік

(добродушно)

Та вже ж ме помолодшав.

Та се дарма! Душа відмолоділа,

я вдруге народився, як і ти.

Руфін

Ну, що ж, ти й досі служиш?

Підстаркуватий чоловік

Ні, покинув.

Руфін

Здоров’я втратив?

Підстаркуватий чоловік

Ні, охоту, пане.

Руфін

Охоту втратив Римові служити?

Підстаркуватий чоловік

Авжеж, рятунку не дає ся служба.

Руфін

Як не дає? А чим же рятуватись,

як варвари на Рим наш набіжать?

Підстаркуватий чоловік

Молитвою врятуєм наші душі.

Руфін

А Рим?

Підстаркуватий чоловік

Про мене, хай він западеться!

Хоч кажуть - Рим скінчиться - світ скінчиться.

Та нам дарма - Христос нас візьме в небо...

(Стає на одне коліно.)

Прошу тебе, благослови мене.

Руфін

(з ненавистю)

Якби я знав, чим проклясти тебе,

то я прокляв би!

Підстаркуватий чоловік

(схоплюється з жахом)

За що се?

Прісцілла

(з розпачем)

Руфіне!!

Руфін не оглядаючись відходить до протилежної стіни і стає коло Нартала, важко дишучи. Прісцілла закриває лице руками і прихиляється безсило до стіни. Підстаркуватий чоловік понуро віддаляється.

Куток, де прикований Нартал, порожніший, ніж решта темниці, через те туди надходять пари, що хотять поговорити без людей.

Нартал

Чого ти став край мене? Чи ж не знаєш,

я ж прокажений!

Руфін

Я того не бачу.

Нартал

Усі твої брати святії кажуть,

що я хорую на проказу духу.

Їм заборонено мене торкатись.

Руфін

Мене то не обходить!

Нартал

Стій, про мене.

До чистового автографа не переписано ще цілий ряд сцен у темниці з дії IV - розмова ув’язнених християн Флегона і Аквіла, Урбана і Теофіла, християнок Валерії та Альбіни й ін.

Чимало також скорочень і в дії V. Змінена кінцівка твору. У чорновому варіанті вона була така:

Покликач

Вирок суду?!

Голоси

Та цитьте! Дайте слухать! Вирок суду!

Помалу спільний галас тихшає, але все ще прокочується гомін.

Вояк

Ну, що вони там мимрять? Голосніше!

Табулярій

Та май терпець. Покликач перекаже.

Покликач

Валерію, що не була на зборах

і до богів пошану ознаймила,

без кари відпустити.

Клієнт

(до римлянина в далматиці)

Не була?

А як же се вона тут опинилась?

Покликач

Альбіну за чужинське марновірство

заслать на Пандатарію.

Дідич

(до юриста)

Не смерть їй?

Юрист

Вона, бач, не вбивала...

Дідич

Ну, нехай...

Покликач

Гай Люцій

як римський громадянин, ще й до того

заслужений, повинен під розвагу

самого імператора піти.

Матрона

Нехай би ощадив його наш цезар!

Покликач

Утікача-вигнанця Теофіла,

упертого повторного злочинця,

суд присудив на хрест.

Старий юрист

Отак і треба.

Покликач

Урбан, Флегон, раб Аквіла, Фавстін -

інакше Редівівус - і Негріна,

вона ж Рената - всі віддані будуть

в театр і там в трагедії умруть

собі на кару, людові на втіху.

Аплодисменти і крики втіхи в публіці.

Клієнт

(найголоснішє гукає)

Мудрий суд!

Покликач

Відпущеник Нартал до звірів піде.

Знов аплодисменти.

Гетера

(не тямиться з радощів)

Славно як! До звірів!

Покликач

Названий Парвусом найтяжчу кару

зухвальством заробив - його живцем

спечуть на дзиглику залізнім.

Крик згоди.

Жерці

Отак його! Він заробив! Спекти!

Покликач

Руфіна і Прісціллу під розвагу

до імператора як римських громадян.

Вояки

Коли ж се буде? Зараз хай розважить!

Вони втечуть! Ні, ми не згідні ждати.