Читати книгу - "Покоївка під прикриттям, Тейлор Грін (Taylor Green)"

Осіннє сонце заходило за обрій, фарбуючи небо в багряний колір. Вітерець із залишками тепла обвівав обличчя, та все ж наближення ночі змушувало здригатися. На руках уже зробилася гусяча шкіра, але вставати з комфортної та м’якої садової гойдалки не хотілося. У Дарія, як виявилося, просто неймовірна дача! Тут так гарно, дерев’яний двоповерховий котедж, наче з казки. А поряд ще й озеро. Літом точно ще сюди повернемось.

Тут з будинку вийшов Яровий з пледами в руках, глянув похмуро на мої голі щиколотки та щось пробурчав собі під ніс. За мить я вже була закутана в теплий коц мало не по маківку і блаженно посміхалася.

— Ніяк до цього не звикну, — пробурмотіла зліва Варвара, накидаючи на плечі такий самий плед. — Він над тобою, наче та квочка, трясеться.

І коли я засміялася та буцнула її плечем, додала:

— …. Закохана квочка.

Мрійливо прикривши повіки, я відкинулася на спинку і спостерігала за тим, як Денис перевертає стейки на грилі. Аромат смаженого м’яса змушував мій розум плавитися від блаженства, майже так само, як і дотики ЯДО, коли ми залишалися наодинці.

— …і закохане курча, - прокоментувала Васька, потягуючись на гойдалці праворуч від мене.

Варвара захихотіла, і обидві дістали від мене по чолі. Насправді, мене надзвичайно потішило, що подруги знайшли спільну мову, і ми тепер частенько організовували посиденьки з піцою або піжамні вечірки. Інколи навіть в офісі. Наше поки що безіменне агентство було просто ідеальним місцем роботи. Можна було навіть у нічній сорочці прийти чи з рогами на голові, нікого це не хвилювало. Окрім Микитівни. О-о, та бубніла годинами про офісний дресс-код і «порьядки». Тому ми ще наполегливіше її бісили, вигадуючи щодня щось екстравагантне. Яровий у цьому питанні досяг дзену, і на скарги старої калоші завжди обіцяв дуже серйозно з нами поговорити!!! А тоді підморгував дівчатам, цілував мене у маківку та, посвистуючи, втікав на весь день по справах.

— Дівчата, м’ясо готове, — гукнув Дарій.

Оглянувшись на нас із посмішкою, раптом спохмурнів і відвернувся, стиснувши щелепи.

— Ви що, знову щось не поділили? — здогадалась я. — Ти зірвала йому чергову операцію чи сфотографувала в душі?

Варя фиркнула, а тоді зітхнула.

— Та дідько його знає, — буркнула. — Пила каву з його підлеглим, сподіваючись, що той вибовкає щось суттєве. А Дар, влетівши до кабінету, аж в лиці перемінився. Вигнав мене, як собаку. І ще й корчить тепер із себе бозна-що. Важка він людина.

Ми з Ваською перезирнулися та лиш очі закотили.

— По-моєму, він тебе приревнував, — розсміялася Василина, зіскакуючи з гойдалки. — Ти ніби нишпорка, а очевидного – під носом не помічаєш.

І пострибала до столика, подалі від закипаючої від люті Варвари.

— Просто дочекайся відповідного моменту та притисни його до стінки, — з серйозним виразом на обличчі порадила я, а тоді й собі чкурнула, ледь стримуючи сміх.

Насправді, я дуже здивувалася, що подруга таки дослухається до моєї поради… Вночі ми почули з кухні на першому поверсі такий брязкіт, ніби стелаж із посудом звалився. Примчалися з Ваською та Яровим в придачу, наче змилені коняки, а там… вся підлога в битих тарілках, пляшках, калюжа червоного вина, наче кров… А на столі сидить Дарій, верхи на ньому Варвара, і цілуються собі, ненормальні!

А о шостій ранку побудили нас криками. Ми знову прилетіли, думали, пожежа. А вони стосунки з’ясовують! Та так, що пір’я з подушок летить. О ШОСТІЙ РАНКУ! Ех, на тому відпочинку ми так і не змогли виспатися.

У нас із Яровим все не так пристрасно, звичайно, але мені й на новій роботі адреналіну вистачає. Тому ніжні обійми вдома перед сном, поцілунки в плече зранку на кухні – це те, що змушує моє серце заходитися від щастя.

Єдине, що мене трохи засмучувало, то це ситуація з мамою. Я думала, що коли істинну сутність Стасика буде розкрито, наші стосунки повернуться до хоч трохи схожих на родинні. Та, дізнавшись, що я приклала руку до ув'язнення її чоловіка, мати відмовилася навіть розмовляти зі мною. І якби не Яровий, не знаю, як би я це пережила. 

Але в мене все добре. Я живу з коханим, моя робота під прикриттям — найкраща в світі, в мене круті, сміливий та вірні друзі. А кровна рідня... це пусте, і нічого не означає, якщо немає взаємопорозуміння. Тому я не дуже переймаюся. 

— АНДРІЯНОВА, ЧОРТ ЗАБИРАЙ! Якого дідька тебе понесло на завдання без продуманого плану! Вертайся негайно! 

Мало не залишившись глухою на одне вухо, скривилася та вийняла динамік. 

— Я теж тебе люблю, — прошепотіла в мікрофон за коміром і постукала в двері. 

Розправила плечі, натягнула посмішку та поправила білосніжний фартух. 

— Добридень! Покоївку викликали? 

Кінець