Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Швидше ти єдина з ким мені зараз цікаво і дуже зручно тому що у тебе тотожній канал. Арахноіди незвичайні для тебе, а ти незвичайна для мене. Здорова красива дівчина - це ж скарб в моєму світі! Правда, Павук постарався поставити блок, тому я не можу увійти коли ти в свідомості, але я знайшов іншу лазівку - я можу бути з тобою коли ти спиш. Але я більше не мучу тебе, Саро, ти бачиш мене, чуєш, відчуваєш мої дотики, але на тебе не переносяться мої реальні відчуття.

- Іве, ... ти ж розумієш, що я розповім Робу, і ми все одно будемо тебе шукати?

- Так, але тільки з різними цілями. Ти бо добросерда співчутлива дурепа і вони бажаючи помсти. ... Давай зробимо так, - Ів торкнувся своєї скроні. - Ніхто нікого не буде шукати , і ти не станеш розповідати моїм братам. Я не буду довго обтяжувати тебе своєю присутністю, тому що довго мені не протягнути. Мій зв'язок з твоєю свідомістю - це як примха вмираючого. Прийми це, те, що у нас є. Ми можемо гуляти, згадувати смаки і запахи з твого минулого життя, бачити знайомі тобі місця, можемо навіть крутити роман, без страху, що нас заскоче Роб. Обіцяю, що скоро піду. Назавжди.

- Але я ж співчутлива дурепа, сам сказав, - видихнула Сара, ковтаючи колючий ком. - А ще я страшенно вперта і ризикована до безрозсудності. Я не знаю тебе, але відчуваю, що ти якимось незбагненним чином близький мені. Схожі відчуття у мене виникають до всіх братів Павука, тільки ось по відношенню до тебе ці відчуття чомусь інакші. ... Не знаю що коїться, немов мої почуття так само мутують в цьому світі. Але лише до Роба вони невиразно сильні та величезні , тому я не стану зраджувати йому навіть уві сні. Він особливий. ... Ти злишся. Я бачу, що ти похмурнів. ... Господи, чому я так чітко тебе відчуваю ?! - навіть уві сні її лякали ці відчуття.

Ів зітхнув, похитавши головою, обійнявши її, при цьому Сара відчула, що не повинна різко противитися прояву таких його ніжностей:

- Мала, ти навіть не уявляєш, як нам всім буде дико важко , якщо ви раптом мене відшукаєте. Мені доведеться злитися в єдине ціле  і ти побачиш яка я насправді сволота з відгомонами розтоптаної людяності, ти побачиш яким психованим може бути твій коханий Роб і що таке арахноіди лінчувателі. І  тобі, моя мила Саро, буде найважче, бо твоя любов може виявитися для тебе нестерпним випробуванням. Арахноіди мають залишки генної людської пам'яті, але це вже інші істоти. Ніколи не забувай.

- Тобто ти мені не полегшиш завдання і не скажеш де ти?

- Ні-і . Де зустрінемося наступного разу коли ти заснеш? - ігноруючи її наполегливі спроби, посміхнувся Ів.

- Ну, раз можна замовляти. ... На океанському узбережжі. Але я не стану з тобою розмовляти , якщо ти не відповіси на мої запитання.

Ів розлючено хитнув головою , і Сара провалилася в темряву, прокинувшись від відчуття падіння.

Роба поруч не виявилося, і тут це було скоріше приводом для занепокоєння. Сара спробувала вийти із «спальні», але до її жаху двері виявилися замкненими , і замкненими зовні . Вона молотила в них кулаками хвилини три, перш ніж за дверима пролунав чийсь голос:

- Тобі наказано сидіти та чекати.

- Це ще чому? Де Павук? Негайно випустіть мене!

- Арахноіди на деякий час покинули колонію. Ми не повинні відкривати двері.

- Надовго? - задихаючись від обурення, вимовила Сара, не вірячи в те, що відбувається. Не те щоб вона боялася замкнутого простору, але становище полонянки зводило її з розуму.

- Чекай, - отримала вона однозначну байдужу відповідь.

Але чим довше вона чекала в темній кімнатці три на чотири без вікон, де єдиним предметом інтер’єру був тапчан - тим гірше вона контролювала своє роздратування.

І коли після закінчення незліченної кількості відрахованих нею хвилин прокляті двері все-таки відкрилася і в світлі факела, вона мружачись розгледіла силует Павука, Сара закричала з усією злості:

- Ні вже, тепер іди ти до біса !!! Бачити тебе не хочу! Біжи, поки не роздряпала тобі фізіономію!

- Ого, ну злови мене, - з недбалим викликом, простягнув він, встромивши факел в підставку, і через секунду Сара стала свідком ще однієї надприродної здібності арахноіда. Ставши спиною до стіни, порушуючи всі фізичні закони, Павук досить спритно та швидко забрався по ній на стелю , висячи на ній власне кажучи, як - павук. Тільки обличчям вниз, приклеївшись всім тілом, посміхаючись , і дивлячись на розгублену дівчину.

Сара подумала перехитрити його, вискочити в коридор і замкнути його тут і таким чином помститися, але як тільки вона сіпнулася - він уже опинився в дверному отворі.

- Я це передбачав. Пробач, що замкнув тебе тут.

- Ти ... - від емоцій вона навіть не знаходила слів. - Я що іграшка, яку можна заховати в комод?!

- Пробач, у нас тут поки немає бібліотеки, басейну або спортзалу, - пожартував Павук . - Але так я хоча б міг бути впевнений, що з тобою нічого не станеться. Саро, так було потрібно і досить вже злитися.

- Нічого не трапиться? - з образою обурилася вона зі сльозами на очах. - Ніколи більше не смій зачиняти мене, як домашню тваринку! Дещо сталося , і мені потрібно було поговорити з тобою. Але ти залишив мене саму! - до того ж Сара в серцях штовхнула його в груди.