Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

послуговувалися як мистецькою публічною інсталяцією під назвою «Овеча ферма». «Розміщені в сюрреалістичному пейзажі серед представленої промислової архітектури бензозаправки, — роз’яснювалося у виставковій брошурі, — вівці символізують місію [Франсуа-Ксав’є] Лаланн демістифікувати мистецтво і зафіксували його жагу до життя». Нині на ділянці — розкішний скляно-хромований будинок із художньою галереєю на першому поверсі. Дванадцять поверхів з шістьма престижними квартирами у п’ятнадцять мільйонів доларів. Інакше кажучи, покоління змінилося; тут була заправка «Ґетті», перед тим, як був «Лукойл» до того, як став багатоквартирний будинок, але «Лукойл» стерся із суспільної пам’яті. Надії на те, що американсько-російське партнерство, яке змінить світ — накриття, що вбереже всіх нас від примх міжнародної й політичної погоди, — давно занепали. Так само, як уявлення про Путіна як про силу світової стабільності.

Виявилося, що упродовж останніх п’ятнадцяти років Путін припустився помилок — значних, фундаментальних, невиправних помилок. Таке буває, коли намагаєшся розбудувати майбутнє своєї країни на нафтогазовій промисловості. Рішення Путіна позбавили його країну можливостей чесно конкурувати у світовій економіці або світовій політиці й обмежили його стратегічні варіанти сумнівним списком, який він і його апаратники нині зводять до нуля. Зусилля Путіна з розбудови Росії як світової наддержави більше не залежать від можливостей і новаторства. Вони залежать від брехні. Путін і його посіпаки дурять на фінансових ринках. Вони дурять на Олімпіаді. Вони дурять усіх своєю липовою демократією.

Нескладно озирнутися назад на ті дивні дні наприкінці вересня 2003 року і побачити застережні знаки щодо Путіна й Росії, які проґавили американські політичні діячі. Утім робити закиди на їхню адресу чи адресу історії було б несправедливо без визнання, що спосіб, у який усе склалося, був не єдино можливим шляхом розвитку подій. 2003 року справді були зародки нового світлого майбутнього. І безумовно, правда, що Росія як така мала ресурси й можливості піти іншим шляхом. Проте у них вийшло перетворити це на трагедію — наскрізну, але пояснювану трагедію. І трагедію не лише однієї Росії.

Я переконана, що більшу частину цієї трагедії зшито однією сюжетною ниткою — ниткою, яка охоплює увесь світ — від Оклахоми, Техасу й Вашингтона до Лондона, Києва, Сибіру, Москви, Екваторіальної Гвінеї й арктичної Аляски; від карбонатної формації Арбакл глибоко в земній корі до крижаної поверхні арктичних морів; від маєтку в Малібу з найбільшою у світі колекцією пам’ятних речей Майкла Джексона до розкішного, вартістю у кілька тисяч доларів за ніч, готелю у центрі Лондона; до цивільного суду з питань розлучень в Оклахома-Сіті, до пошарпаної контори, яка пропонує своїм працівникам «Безплатне енергозабезпечення!» в російському Санкт-Петербурзі. Сага містить, окрім інших випадків, цілеспрямовану детонацію ядерної бомби вагою у п’ятдесят кілотонн у восьми тисячах футів нижче поверхні землі (у безпосередній близькості до з’їзду з автостради I-70 в Колорадо); міжнародну фінансову кризу; судно вагою у двадцять вісім тонн, зірване з якоря і без екіпажу на скелястому узбережжі Аляски; торнадо; новизну техногенних землетрусів; вбитих корів; і вчителя початкової державної школи, який жебрає, щоб забезпечити своїх учнів шкільним приладдям. Ще недолугу російську шпигунську організацію, чий слід викрито у будинках передмістя Нью-Джерсі й Вірджинії. Ще втручання у президентські вибори 2016 року в США. Здається малоймовірним, але все це пов’язане.

Рушійна сила всього цього дійства — його пальне, так само, як і його двигун — найважливіша, найприбутковіша, найпотужніша і найменш керована велика галузь в історії людства. Нафтогазова. Я не маю на меті скидати з терезів чи применшувати вагомий і позитивний вплив, який видобувники вуглеводнів справили на нашу країну чи світ загалом. Мені подобається їздити на пікапі й опалювати будинок, так само, як і тим, хто поруч зі мною, і наскрізна лінія між енергетикою й економічним зростанням і розвитком для мене така ж очевидна, як електричне світло вуличних ліхтарів, що пронизує темінь ночі. Однак треба визнати політичну вагу галузі, яка забезпечує нас усіма цими речами, як ключовий складник світового хаосу і демократичного занепаду, який ми нині переживаємо.

Мені не хочеться видатися грубою, але я хочу пояснити: нафтогазова галузь — це, по суті, величезне казино, яке може видавати на-гора як владу, так і виграні купи грошей без урахування будь-яких заслуг. Ця зрівнялівка заохочує бандитизм, вимагання, злодійство та різновид хлопаків, ласих до такого роду розваг. Задіяні в цьому останнім часом демонструють недолугість по всьому світу, завдаючи невиправданих збитків і закладаючи підвалини для глобальної катастрофи, тобто кліматичної кризи, а також перетворення недалекоглядної геополітики на жорсткий, але при цьому дурнуватий конкурс на виживання, який робить з усього, про що ми думаємо, як про політику, театр. Варто зрозуміти чому. І чому саме тепер.

Упродовж останніх двадцяти років озброєне технологіями пальне розгорілося промисловим вогнищем, в якому вже вигоріла на попіл ціла національна економіка й надії на демократичне самоврядування. Показовий (і незапланований) наслідок цього карколомного стрибка з видобутку газу й нафти в тому, що Росія економічно й стратегічно сіла на мілину, що почасти довело російських лідерів до божевілля — і не лише їх. Не залишаючи собі жодної можливості відступитися бодай на крок у справі міжнародного контролю над радянськими державами-сателітами, провідна на сьогодні російська промисловість мусить встигати йти в ногу з часом, навіть із Заходом, навіть із демократією. Звичайно, Путін розуміє, що Росії не під силу впоратися з цим самотужки, але вона також не робитиме це разом з кимсь — у жодному разі, якщо для цього навіть доведеться пристати на умови Заходу. Саме тому умови Заходу треба змінити. Отримуйте новий світовий безлад. Отримуйте іноземних тролів у вашій фейсбук-стрічці. У найбільш недоречний час і в найбільш недоречному місці найгірші інстинкти й практики найвпливовішої промисловості на Землі позначилися на геополітиці таким чином, що це не просто загальмувало їхній шлях до успіху — це перетворило їх на потворних й відсталих.

Ця книжка не каталогізує геть усі масні плями, які лишила по собі у світі нафтогазова промисловість. Сприйміть її як путівник такими найвизначнішими місцями, як Оклахома, Екваторіальна Гвінея і, звісно ж, Росія. Але природно — скрипи зубами скільки влізе, Вово, — усе починається прямо тут, в Америці. Усе завжди починається в Америці.

РОЗДІЛ 1

Пишнота й пахощі

Якби вам довелося вказати точку відліку, точне місце великого вибуху, від якого американська промислова й економічна сила почала свою вражаючу й подеколи нерозсудливу загарбницьку ходу, це був би кінець бурового долота, опущеного крізь чавунну трубу, приведеного в дію паровим двигуном потужністю у шість кінських сил, який з гуркотом падав униз, униз, униз у землю на фермі на південному