Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Якби інша сторона хотіла сховатися, чи не краще було б, якби він не покинув свій замок? Чому він мусив прийти в пустелю, щоб страждати?

.

Брандо був спантеличений, але в цей час граф Жан насправді хвилювався більше, ніж він.

.

Граф Імперії справді божеволів.

!

Ворожнеча між південною знаттю і сільським бумкіном з Еруїна привернула увагу всієї імперії. Від дворян королівства до простолюдинів, навіть люди, які дійсно мали найвищу владу в Імперії, відвели свій погляд від двох триваючих і тимчасово мовчазних священних воєн, щоб подивитися шоу. Саме з цієї причини, хто б це не був,

!

Він, або граф Алкорн, абсолютно не міг відступити ні на півкроку. Інакше вони стали б посміховиськом для незліченної кількості людей. За ними стояла сім'я Палут, і герцог Палут також втратив через це багато престижу та обличчя. Цей рахунок, природно, буде розраховувати на них в кінцевому підсумку.

,

Тому він уклав угоду з графом Алкорном, що вони повинні зупинити графа від Еруїна на Плавучих Хмарних пагорбах. Вони не розраховували на повну поразку іншої сторони. Вони ще мали самосвідомість і розуміли, що бойова міць їхніх військ не така хороша, як у Прикордонного легіону Імперії. Вони навіть не зрівнялися з лицарським полком сонцестояння. Але принаймні вони повинні були змусити іншу сторону відчувати занепокоєння.

Якби вони змогли врятувати благородних заручників у своїх руках, то це був би щасливий кінець.

З цієї причини вони зібрали майже всіх місцевих дворян на південній території, які стояли на боці роду Палут, включаючи чотири давні сім'ї та незліченну кількість лордів і лицарів усіх розмірів. Хоча ця армія була змішаною, зібралося не менше десятків тисяч людей. На їхню думку, цього має бути більш ніж достатньо, щоб мати справу з групою посланців, яка налічує лише кілька сотень людей.

.

Їх було більш ніж достатньо.

Однак в останній момент, коли все було готово і не вистачало тільки східного вітру, цього ранку він зіткнувся з несподіваною проблемою.

.

Граф Жан, здавалося, раптово втратив зв'язок з усіма іншими своїми союзниками. Ці союзники повинні були розташовуватися поблизу різних населених пунктів або міст у цьому районі. Напередодні він навіть посилав людей, щоб вони зв'язувалися з ними один за одним.

Але тепер ці люди начебто випарувалися в повітрі і зникли без причини.

Лоб графа був облитий холодним потом. Перша думка, яка спала йому на думку, була, чи не зрадили його ці кляті покидьки. Але ця думка існувала інстинктивно лише частку секунди, перш ніж була відкинута ним. Він розумів, що будь-хто інший може відмовитися від свого слова проти нього, але граф Алкорн зробив це абсолютно неможливо. Вони вдвох були на одному човні.

.

Однак, якби він випадково перекинувся, то точно не був би єдиним, кому довелося б зіткнутися з громовим гнівом герцога Палута.

.

Тоді єдиною можливістю було те, що його союзники були несвідомо вбиті жахливим чоловіком з Ауїна, який стояв перед ним.

.

Спочатку ця ідея була дуже абсурдною. Це звучало як фантазія, коли група посланців із кількох сотень людей тихо позбудеться десятків тисяч приватних армій дворян у радіусі десятків миль, не попередивши один одного. Але тепер, чим більше граф думав про це, тим більше відчував, що це можливо. Раніше він не мав жодних справ з Брандо, хоча Брандо захопив у полон деяких своїх підлеглих.

.

У його підпорядкуванні було багато дворян, і один з них був навіть його племінником, але попередні конфлікти насправді були приватними конфліктами між цими місцевими вельможами і Брандо. Якби не те, що Брандо наполягав на тому, щоб утримати цих заручників і дати ляпаса йому і графу Алкорну, і навіть вдарити по обличчю великого пострілу позаду них, він не захотів би мати справу з таким божевільним.

Але хоча він ніколи не зустрічався з графом королівства, про Брандо чув багато чуток. Найчіткішою з них була частина, де він напав на Імператорську фортецю. Це був цілий легіон, який був повністю підкорений ним. Вони не зазнали ні поразки, ні поразки, а були повністю захоплені в полон і змушені були робити те, що йому заманеться.

.

Робіть щось.

Граф Гієн раптом зрозумів, що, можливо, зробив якусь дурницю. Він навіть думав, що зможе перемогти таку жахливу людину. Навіть якби під його командуванням були десятки тисяч людей, як він міг би зрівнятися з Роджерським прикордонним легіоном?

У цей час розум графа був сповнений нісенітниць. Він відправив своїх людей продовжувати рух до табору своїх союзників, щоб з'ясувати, що сталося. Якщо він не зміг зустріти їх на дорозі, то хоча б відправитися в їх попередній табір. Якщо їх там не було, чи вони знайшли сліди битви, граф Гієн на мить задумався.

?

Як він міг організувати для себе безпечний шлях втечі?

Але невдовзі розвідники, яких він вислав, нарешті повернулися верхи на конях.

!

Незважаючи на те, що ці гонщики виглядали виснаженими та виснаженими, на їхніх тілах не було плям крові, і ніхто не мав жодних ознак травм. Це означало, що їх не перехоплювали. Це відкриття змусило графа Гієна трохи полегшити. Він швидко запитав: А як щодо Мура, Вокера і сім'ї Куперів? А що ж граф Алкорн? Ви їх знайшли?

.

Він ставив запитання в серці, як автомат, але не встиг сказати два речення, як раптом зупинився.

Тому що він побачив, що його люди дивляться на нього дуже дивним поглядом, від якого волосся стає дибки.

?

Що відбувається? Він підсвідомо відчував, що проблема може бути трохи серйозною, навіть перевершуючи його очікування.

Найстарший з розвідників облизав губи і не міг стриматися, щоб не відповісти дещо сухим голосом: Мій лорд, граф Алкорн та інші

.

Що з ними не так? Хіба ви не можете виглядати так, ніби бачили привида? Ну, навіть якщо там дійсно є нежить, це не означає, що ви раніше не мали справи з цими речами? Граф Гієн насупився і з великим невдоволенням подивився на своїх підлеглих. Причина, чому він їх прийняв, полягала в досвіді цих ветеранів, але ці люди ніколи раніше так не поводилися. Навіть коли вони вилазили з купи трупів, то так не поводилися.

!

Але в цей час раптом з фронту прибіг гінець, тремтячи. Обличчя його було бліде, і він біг, кричачи: Господи, це люди Еруїна, вони тут!

?

Граф Гієн був шокований. Це те, чого він зараз боявся найбільше. Він швидко