Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Всі дивилися на молодого вельможу, як на божевільного.

Отже, що ви плануєте робити далі? — спитав Брендел з лагідним виразом обличчя, його голос був легкий, як нічний вітерець.

.

Губи вельмож сіпнулися.

.

Тск, ці хлопці не можуть контролювати навіть своїх людей. Як марно. Вахіна сховалася за скелею і з невдоволенням дивилася на протистояння між Брандо і групою посланців Еруїна Якщо так піде далі, ми не зможемо досягти своєї мети.

Говорячи, вона не могла не обернутися, щоб не поглянути на віконта Елмана з натяком на скаргу.

Молодий віконт не роздратувався і посміхнувся Не хвилюйся, найкраще ще попереду.

Немов на доказ своїх слів, Брандо раптом повернув голову в бік лісу. Хто там? Він заревів, і Галранська Гея в його руці вилетіла з піхов, як промінь чорного світла, відбивши арбалетний болт, що вилетів з лісу.

,

Першою ціллю стріли був граф Аудін, але вона трохи не влучила в ціль і полетіла прямо на жінку-вчену, що стояла позаду нього. Знатна дама вчасно не зреагувала. Якби не допомога Брандо, вона вже була б мертва.

,

Але Брандо міг захистити одного з них, але не зміг захиститися від більшого. Граф Долант був уражений стрілою в той момент, коли він зробив свій хід. На щастя, у товстуна була якась основа фехтування. Хоча він був іржавим, йому вдалося уникнути удару в плече в останній момент.

Вельможа, який жив як принц, ніколи раніше не зазнавав такої травми. Він одразу завив, як свиню, яку ріжуть.

?!

Хто там?! Реакція графа Аудіна була лише на крок повільнішою, ніж у Брандо. Але хтось наважився влаштувати на них засідку в цей час. Генерал Північного легіону був шокований і розлючений. Він негайно витягнув меч і повернувся обличчям до напрямку атаки.

.

Брови Бренделя нахмурилися, коли він дивився на зламаний арбалетний болт на землі. Завдяки своєму багатому досвіду він зміг багато чого проаналізувати в момент руйнування затвора.

.

По крайней мере, ця стріла не є справою рук подвійного арбалета. Судячи з сили, це має бути ефект алхімічної зброї.

Люди Еруена не мали звички користуватися арбалетами, тому першою думкою Брандо було, що це засідка, влаштована цими людьми, і він відчув, що стріла націлена на графа Аудіна.

?

У партії Еруїна тут вороги?

.

Він обернувся і побачив у лісі групу чорних постатей.

.

Чорні постаті швидко рухалися. Вони наче оточили партію, як тільки з'явилися в лісі. Їх було щонайменше кілька сотень. Брандо примружив очі і побачив вигляд нападників. Він не міг не бути приголомшеним.

Це були людиноподібні істоти зі спинами ведмедів і талією ведмедів. У кожного з них була голова лева. Сіро-золоті гриви звисали з лев'ячої морди, наче вуса, і спадали на інкрустовані шкіряні обладунки внизу.

, -

Їхні долоні також були пухнастими кігтями, але вони були набагато стрункішими, ніж їхні чотириногі родичі. Вони носили шкіряні чоботи і носили всіляку зброю.

Золота грива лева Токініна! — вигукнув граф Аудін.

.

Сотні Золотогривих Лев'ячих Звірів зупинилися. Потім вийшли двоє кремезних Золотогривих Лев'ячих Звірів, які були майже на голову вищі за звичайних Звіролюдей-Левгрив. Той, що йшов попереду, мав довгий шрам на обличчі, який майже розділяв його тонкі очі на дві частини. Той, хто позаду нього, здавався його ад'ютантом, який зупинився за крок позаду нього.

.

Доброго ранку всім. Мене звати Ровак. Вибачте, що турбую вас. Коли перший Золотий Лев посміхнувся, м'язи на його обличчі сіпнулися, від чого червоні шрами на обличчі спотворилися.

,

Люди-Леви Токініна, що ви робите? Обличчя генерала потемніло. Ви намагаєтеся розв'язати війну?

!

Ровак проігнорував його і направив меч на Брандо. Малюк, віддай меч у руку!

.

Вираз обличчя еруанських вельмож змінився. Незважаючи на те, що Ровак націлився на Брандо, його зарозумілість ледь не змусила графа Аудіна і графа Доланта, який лежав на землі, вибухнути гнівом.

.

Вони могли завдати неприємностей Брандо, тому що були вельможами Еруїна.

.

Вони могли терпіти, щоб Кіррлуціани наказували їм через престиж Імперії Орлів.

?

Але хто, чорт забирай, були ці варвари?

,

Коли був заснований Еруїн, Люди Золотогриві Леви були лише невеликим племенем на північно-західному кордоні королівства. Вони багато років воювали з еруїнами і зазнали багатьох втрат. Врешті-решт вони були приручені і відступили в гори.

.

Незважаючи на те, що королівство занепадало протягом останніх ста років, а Люди Золотогривого Лева на кордоні поводилися дивно, вони не очікували, що вони будуть такими зарозумілими.

Вони не тільки оточили посланця Еруїна і напали на нього, але й були безстрашними.

,

Перша думка, яка спала на думку Оудіну, полягала в тому, що ці нерозвинені звірі знайшли когось, на кого можна було б покластися, але він міг думати лише про народ Круз. Очевидно, що це було неможливо. У порівнянні з Токініном, Еруїн все ще вірив у Святий Вогняний собор.

,

В очах народу Круз ці хлопці були справжніми звірами. Вони ніколи не стануть за спиною цих звірів, щоб битися з Еруїном.

.

Це суперечило б вченню Святого Вогняного Собору.

,

Але крім цього, Одін не міг придумати жодної іншої причини, чому ці звірі були такими зарозумілими. Звичайно, він не вчинив необдумано. Ворог мав у лісі сотні людей, а до Брандо привів лише двадцять-тридцять охоронців. Було очевидно, хто опиниться в невигідному становищі, якщо воюватиме.

. -

Він обмінявся поглядами з Долантом. Хоча вони обоє вважали, що повинні провчити цих нецивілізованих дволапих котів, вони знали краще, ніж битися, коли шанси були проти них. Принаймні поки що їх треба було заспокоїти і спершу повернутися до табору.

?

Обличчя Одіна похололо, і він запитав глибоким голосом: Ровак, ти не турбуєшся про наслідки? Чи, може, ви думаєте, що ми єдині люди в особі посланця Еруана?

Ровак примружив очі, наче тільки що помітив присутність інших людей, крім Брандо. Він глузував і облизував лапи, дивлячись на людей перед собою своїми світло-жовтими призматичними очима.

Дійсно, раніше він не наважився б на це.

Але перед тим, як приїхати сюди, він дізнався від Круза важливу новину. Еруїни в зовнішньому світі тепер були розділені і не могли почати війну. На його потіху, ці еруанські вельможі, які зазвичай були високими і могутніми, здавалося, не знали про це. Він з нетерпінням чекав, коли побачить їхні вирази обличчя пізніше.

Токінін довго придивлявся до багатих земель Еруїна, і в останні десять років у нього нарешті з'явилася така