Читати книгу - "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"

Хлопці-красені з секції мечників насмішкувато похитали головами: еге ж, проміняють вони сувору чоловічу вроду на потворність, ще чого.

– По-друге, – продовжив Лука Сизий, – божевілля та безвольність. Чорні маги думають, що вони керують темною магією – насправді темна магія керує ними. Темрява витягує вашу волю, вона шепоче вам, говорить із вами… І по-третє, – звично посміхнувся, – я вас уб’ю. Я, чи будь-який інший викладач академії, чи будь-який інший законослухняний підданий Світлозем’я. Ви житимете, як дикий звір, за яким женуться мисливці. Воно вам треба?..

Катря біля мене зіщулилась:

– Бр-р-р!

Все-таки вона дуже чутлива особа. Або ж лише вдає.

Лука Сизий враз посерйознішав.

– А тепер до головного. Ми прийшли до зали зі спеціалізованою магічною ареною не просто так. Неможливо достоту пояснити, що таке темрява. Отож ми дамо вам спробувати її на собі.

Я сторопіла: стільки часу розказувати, як це страшно й небезпечно – і дати це спробувати? Напружені погляди вперлись у викладача.

– Я хочу, щоб ви зрозуміли, – продовжував він, – що темрява – це те найгірше та небезпечніше, що чекає вас у цьому світі. Впустивши її раз, ви не позбудетесь її ніколи. Вона не схожа на іншу магію, їй фактично неможливо протистояти. Стіни й щити не врятують від неї: вона проходить крізь них, розчиняється в повітрі, каламутить вам розум. Коли ви отримуєте поранення від магічного розряду, ви ще можете діяти, відбиватись, відповзати… Коли вас пронизує темрява – ви вибуваєте з бою. Я не можу вам цього пояснити. Натомість я дам вам відчути це на собі.

Над залою зависла така тиша, як ніколи раніше. Студенти перезирались між собою і знову дивились на Луку Сизого.

– Також я хочу вас попередити, що стати чорним магом ви можете й без вашого бажання та вини. Кожен, хто підпав під атаку темною магією, стає потенційним чорним магом. Коли вас пронизує темрява, усе, що вам залишається – це боротись до краю і чекати допомоги. Самі ви з цим нічого не зробите. Спеціалізовані маги постараються очистити вас… Але крапля темряви у вас залишиться. У сімдесяти випадках зі ста, такий маг не витримує і стає чорним. Але не хвилюйтесь: на старших курсах ви матимете відповідну підготовку, яка дозволить вам уникнути подібної участі.

Викладач роззирнувся.

– Отже, хто хоче дізнатися, що таке темрява?

Звучало, наче погроза, і щойно хтось зголоситься – він його уб’є. Студенти мовчали: ця німота відбивалась від стін. Лука Сизий засміявся.

– Ну ж бо! Тут нема ніякого підступу. Темрява магічної арени несправжня, це безпечно. Краще один раз відчути, ніж сотню почути.

Тоді роздався голос:

– Ну, давайте, я, – підвівся один з мечників.

Це був Ждан Липа, другий за знаменитістю хлопець після Ратмира, його найближчий приятель. Як завжди, цією знаменитістю він завдячував батьку – Лук’яну Липі, найвідомішому колекціонеру Легендарних артефактів. Та й сам Ждан був із тих, хто привертає увагу: винна тут була руда чуприна.

Кидаючи бешкетні погляди, Ждан попростував до арени. Викладач дивився на нього, посміхаючись куточками вуст: так посміхається людина, яка знає, що зараз розіб’ється чиясь самовпевненість. Хлопець спинився посеред символьного кола.

– Готовий? – запитав Лука Сизий.

– Готовий.

Викладач відійшов до підставки з білою кулею – схоже, це найпоширеніша форма артефактів. Поклав руки на кулю та заплющив очі. Зала з цікавістю спостерігала за його рухами. Перші миті нічого не відбувалось… Та ось куля спалахнула й стала прозорою. Одразу за нею над ареною піднявся мерехтливий тонкий купол. Катря ахнула:

– Ніколи такого не бачила!

Ждан, що впевнено стояв під цим куполом, лише хмикнув: його не вразиш такими ефектами. Втім, Лука Сизий досі не розплющував очей. Ось всередині кулі з’явився маленький чорний згусток. Проминула мить – і він розтягнувся відростками, рвонувся, наче хотів вирватись, і знову скупчився посередині. Тоді ж темна матерія з’явилась на магічній арені.

Ждан, що до цього хвацько посміхався дівчатам, помітно охолов.

– А що… далі? – запитав він, спостерігаючи за згустком із протилежного боку арени.

– Тобі не доведеться довго чекати, – хмикнув Лука Сизий.

Темна матерія звивалася в повітрі, наче змія. Я не знала, що таке змія, але підхопила це порівняння від Катрі. Матерія наче роздумувала й вишукувала здобич… Ждан невільно відступив. Тої ж миті матерія рвонула до нього і пронизала його. Ждан закричав… Темрява огорнула його тонкими стрічками, і всі вони вперлися в нього та сховалися в тілі. Хлопець впав на коліна, обхопив голову руками і кричав, наче його ріжуть. Шкірою проступили темні лінії, руде волосся наче обсипали сажею.

– Геть із мене! Згинь! Не можу! – волав Ждан.

Лука Сизий легенько торкнув кулю. Проєкція зникла, хлопець повалився на підлогу. Уся зала дивилась розширеними нажаханими очима. Навіть я, звикла до кошмарів наяву, не очікувала такого на теорії магії.

– Тепер Ждан Липа знає, що таке темрява, і ніколи не захоче впускати її в себе. Правда, Ждане? – запитав викладач.