Читати книгу - "Гірка правда"

За таких умов, опановані "ідеєю фікс" оунівці, наступного дня по капітуляції Чехо-Словаччини перед Гітлером, у дні 15-го березня 1939 p., довели до проголошення Карпатської України, як незалежної держави. Зробили це без дозволу Гітлера. На територію, на якій постала Карпатська Україна, мала охоту Угорщина, яка, за порозумінням з Гітлером, анектувала її. Ця ефемерна держава існувала лічені дні. Гітлер віддав її Угорщині взамін за її приєднання до Антикомінтернівського пакту. Уряд Карпатської України опинився на еміграції, в Італії. Доказом того, що Карпатська Україна була твором ОУН, є пункт 4 договору, який був складений 21 липня 1939 р. в Венеції між урядом Карпатської України на еміграції і Проводом Українських Націоналістів:

4. Стверджується, що Український Націоналістичний Рух, зокрема Уряд Карпатської України й Організація Українських Націоналістів, спільно змагали всіма силами створити, збудувати й оборонити Карпатську Українську Державу. [199]

Отже, перша спроба створити українську державу під німецько-гітлерівськім покровом зазнала поразки. Не входячи тут в мериторичні причини цієї поразки, зробімо спробу встановити - якого роду люди, члени ОУН, узагалі бралися за "державотворчу" діяльність. Про це образно пише один з чільних членів ОУН-м, згадуваний уже д-р Зіновій Книш. Подія відбувається у Кракові після розламу в ОУН, але перед агресією Німеччини на СРСР. Автор (діяч ОУН-м) описує свою розмову з д-ром Горбовим (ОУН-б), адвокатом зі Львова, котрий автора, д-ра Зіновія Книша, запросив до себе додому :

На короткий мент здавалося мені, що я помилився - на столі поставили пляшку й чарку, накрито до закуски. Випили ми раз і другий, закусили по-українськи, з часником, згадали '(старі добрі часи". Де не взявся й Ленкавський, невідомо, чи припадково зайшов, чи заздалегідь це було умовлено. Випили ми ще й з ним.

Слово по слові - та й до діла. Виявилося, що я таки не помилився, що запрошено мене з точною ціллю. Горбовий розкрив мені, що він є головою ^Державної Комісії ОУН", становище це займає з доручення Проводу. Забув додати -ПУН чи РП ОУН, а я й не допитувався, нетрудно було здогадатися. Завдання тієї Комісії ідуть у двох напрямках: теоретично - вона має обдумати й підготовити адміністрацію України після прогнання більшовиків. Це вимагає студій, що їх слід вести приспішеними темпами, бо невідомо, коли почнуться події на сході, а почнуться вони напевно і то може скоріше, як ми сподіваємося. Треба пізнати теперішній державно-адміністративний устрій України, всі галузі політичної й господарської адміністрації, вглибитися в стан, що витворився там після 1920 року, опанувати його і зрозуміти. Для того потрібно багато людей з різних ділянок і вони підбираються, більшість з них уже почала працювати На тому не кінець. Самі теоретичні студії не вистачають, вони дають сире знання, з якого треба зробити практичні висновки

- Що ви розумієте під практичними висновками?

- Ми мусимо попросту намітити вже тепер людей, а вони мусїли б з нашого доручення і під нашим проводом перебрати управління негайно після воєнної хуртовини, може навіть ще під час неї.

- До того треба тисячів людей у кожній ділянці!

- Еге ж ! І нашим завданням - їх знайти.

- Як же ви їх шукатимете тут, у Кракові, коли вони там, в Україні?

- Є вони в Україні, але немало їх і тут. їх треба взяти на облік - i з першого ж моменту залучити до роботи

- Гм... Ви маєте на думці щось, наче уряд.. .

- I справді так Ми лише називаємося Державна Комісія ОУН, насправді ми ніщо інше, тільки майбутній уряд України, що вже тепер мусить підготовлятися до своїх завдань у недалекому майбутньому.

- Гов, друже! Ми занадто розігналися. Невже ви думаєте, що там, в Україні, тільки й те робитимуть, що ждатимуть уряд з Кракова ?

- А що ж інше можуть вони зробити в часі війни? Валиться старий режим, іде нова сила, ніхто її ближче не знає, але знаємо ми. Місцеві люди або спаралізовані воєнними діями, або здезорієнтовані новою дійсністю. І тут ось з'являємося ми, ОУН, що діє з двох боків, з-нутра, і з-зовні - ми, з готовими планами, готовими рамами, готовим урядом. Ми маємо ініціативу, ми випускаємо заклики, до нас горнуться, нас заливають тисячі...

- Дозвольте, дозвольте, не так швидко, вас поносить патос! Не можу опертися враженню, що це надто спрощений підхід до справи.

- Чому? Який же може й повинен бути іншій підхід?

- Не знаю, не думав над тим, тяжко сказати в цій хвилині. Виглядає мені, що недоцільно імпортувати уряд з-за границі. Мусимо творити його там, з наших людей і з наших прихильників. А коли імпортувати, то напередодні війни, щоб нас там уже застала окупаційна чужа армія.

- Не все ж це одне?

- Ні, не одне. Ми тоді виступаємо як самостійна сила. Може ще слаба мілітарно і політично, але сила моральна, як вияв волі українського народу на своїй землі. Невідомо, як він поставиться до людей, що прийшли на німецьких штиках, а хто знає, чи ті штики не обернуться проти нас і чи ми тоді ще більше не будемо потребувати опори в українському народові.

- Ну, про те можна дискутувати. Самі ж хіба мусите признати, що годі нам сидіти згорнувши руки, бо ж ніхто нас не покличе, як модерних варягів.

-