Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

«зупинилося поблизу берега», можливо, ярдів за 175 від узбережжя. До наступного полудня компанія відтягла бурильне судно на його вихідну позицію швартування, і підводна інспекція підтвердила, що корпус чи будь-яка інша частина судна пошкоджень не зазнали. Чого не скажеш про підмочену інцидентом репутацію «Диско». Місцеві жителі й екоактивісти (вони, здається, ходили за «Диско» назирцем) вже виклали в інтернет низку ранкових фото пошарпаного бурового судна, що кособоко покоїлося на м’якому піщаному дні десь так, здавалося, усього футів зо двадцять від берега.

Через тиждень, все ще перебуваючи в Голландській гавані, «Диско» почав блювати зі свого резервуару масною трюмною водою, вкриваючи воду поблизу непривабливим блиском. Резервуари для зберігання на «Диско» виявилися замалі для тієї кількості стоків, що їх виробляло судно, навіть після того, як команда вдалася до секретної модифікації, яку одну регуляторний орган лагідно назвав «системою фільтрування». «Компанія «Нобл» розробила тимчасовий циліндр і насосну систему для викачування води, що потрапила в машинне відділення судна, безпосередньо за борт, в обхід процесу її очищення з метою запобігання забруднення, як того вимагав закон, — з’ясувало федеральне розслідування. — «Нобл» не повідомила берегову охорону про цю систему, вдавшись до заходів, щоб активно приховати її використання». Однак про це стало відомо значно пізніше, задовго після того, як «Шелл» підготувала свою діяльність на сезон. Тоді в липні здавалося, що «Диско» просто звикає до неспокійних морів Аляски і його трохи нудить від страху й морської хвороби.

Через три тижня після нещасливого (присягаємося, ніхто на мілину не сідав) випадку «Диско», «Куллук» і переважна решта флоту «Шелл» все ще перебували в глибинних прибережних водах Голландської гавані, більш як за тисячу миль від бурильних майданчиків у морі Бофорта й Чукотському. На цих двох майданчиках стояли, заздалегідь готові, невеличкий торговельний криголам і парочка інших суден, але ставало очевидно, що майстерність «Шелл» викладати все на папері значно перевищила її майстерність діяти. Навіть у ці дуже пізні дати осердя шеллівського понад чотирьохсотсторінкового плану з ліквідації розливу нафти «Арктик челенджер», якому доручили доставити до арктичних майданчиків буріння «Шелл» диспергатори, великі паперові рушники і вкрай важливе й обіцяне захисне накриття, був ще й досі в Беллінгхемі, штат Вашингтон, якраз на північ від Сієтла, «на морському операційному столі». Компанія «Суперіор енерджі сервіс» витрачала до дідька багато часу, щоб перетворити корабель на сертифіковане судно льодового класу для ліквідації розливів нафти. Як і «Диско», «Арктик челенджер» — вінтажна баржа 1976 року — за своє довге життя трохи втратив форму, воно й зрозуміло, бо упродовж попередніх десяти років він стояв без діла. Компанія «Суперіор» працювала понаднормово, аби осучаснити електричну систему корабля, систему його пожежної безпеки і, зокрема, всю систему трубопроводів, щоб отримати необхідний сертифікат Берегової охорони.

Після зустрічі з Береговою охороною місцеві репортери припустили, що перспективи бажають бути кращими: «Станом на 4 серпня приблизно 400 позицій все ще потрібно завершити, перевірити чи оглянути». Хоча «Диско», «Куллук», буксири, криголами курсували Аляскою, спостерігаючи, як спливають дні на календарі, ні «Челленджер», ні захисне накриття, яке він мав доставити, не були готові до перевірки на воді, необхідної для того, щоб Берегова охорона могла сертифікувати корабель для чергування в Арктиці. «Можливість буріння розвідувальних свердловин цього року в арктичній Алясці стрімко скорочується, — йшлося в передовиці газети «Макклатчі» від 14 серпня 2012 року, — і ситуація ця справа рук «Шелл», повідомив журналістам міністр внутрішніх справ Кен Салазар». Салазар, який особисто відвідав бурові майданчики на крайній півночі Аляски, був дещо роздратований. «Води Чукотки поблизу так званої Бургерської знахідки фактично вже вільні, — сказав він. — Так що питання не в кризі. Питання в тому, має чи ні «Шелл» технічні можливості виконати схвалені урядом розвідувальні роботи».

Коли через місяць «Челленджер» нарешті вийшов у відкриті води П’юджет-саунд, щоб продемонструвати інспекторам Бюро з безпеки і захисту довкілля (BSEE), на що він спроможний, стан справ змінився з поганого на жахливий. «Під час перевірки співробітники BSEE спостерігали відсутність чіткого розмежування повноважень на судні, причому операція ускладнювалася такими проблемами, як заплутування літального апарата з дистанційним управлінням у такелажі накриття; нещільне кріплення на одній з лебідок; серйозний прорахунок у кількості ваги, якою обтяжувалося накриття, щоб утримувати його в зануреному стані, — йшлося пізніше у звіті Міністерства внутрішніх справ. — Захисне накриття, яке було занурене на глибину понад 100 футів, швидко піднялося крізь товщу води і вигулькнуло на поверхню. Кілька хвилин по тому резервуари, відповідальні за плавучість накриття, здулися, і накриття швидко пішло на дно. Але воно затонуло занадто швидко, щоб забезпечити вирівнювання тиску, і верхні камери накриття розчавило». «Челленджер» не вийде з П’юджет-саунд у тому сезоні. Його хвалене захисне накриття для локалізації нафти тепер було просто розтоптаною жерстяною банкою з-під содової. Виявилося, що «Шелл» мав неперевершений План з реагування на розлив нафти — справді неперевершений на папері — але неможливий для втілення в життя.

До того часу, як бурові кораблі «Шелл» нарешті завершили подорож з Голландської гавані до місця свого призначення в Арктиці, їхня задача значною мірою була обмежена. Компанія отримала офіційний дозвіл на здійснення лише «неглибоких отворів». Тобто «Шелл» могла пробурити морське дно приблизно на чотири сотні футів, глибинку, на якій інженерам не загрожує фактичний видобуток нафти або газу, просто щоб офіційно визначити кілька попередніх свердловин першої необхідності, закрити їх і лишити до наступного сезону.

Керівники «Шелл» і команда «Диско», незважаючи на невдачу, хоробро дивилися вперед. «Шелл» опублікувала відео про бурове свердло «Диско», готове увійти в арктичне морське дно. І це було не рядове буріння. «Це — кульмінаційний момент понад шестирічних зусиль «Шелл», — волав 9 вересня 2012 року вебсайт. — Уперше за більш як два десятиліття бурове свердло торкнулося дна Чукотського моря США». Тим часом, керівники на місці події в Арктиці почали кричати про дещо інше. Про щось, що більше нагадувало «забирайтеся звідси»! Крижана брила завдовжки у тридцять і завширшки у десять миль, що несла за собою сильну арктичну бурю, вже майже дісталася «Диско». Через дванадцять годин після історичного опускання бурильного свердла «Диско» мусив вимкнути двигуни, витягнути свої важкі якорі і піти в танець. Крижина оминула «Диско» стороною, й команда могла повернутися до завершення буріння неглибокого отвору. Про місію навіть написали кілька заміток, і все було не так вже й погано. Репортера «Волл-стріт джорнал» Тома Фаулера перекинули на «Диско» через кілька тижнів після відновлення ведення робіт. Він провів пару днів, спостерігаючи за тим, що відбувається, і відзвітував на материк. «До екіпажу бурової