Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

На міській стіні гавані Лоен солдати на кожній вежі з усіх сил намагалися бити на сполох, ніби вони з переляку впадуть на землю, якщо цього не зроблять. У небі пролунав звук тривоги. На міській стіні офіцери гарнізону порту дивилися на сцену перед собою. У роті у них було сухо і слабко. Востаннє, коли дракони напали, вони кинулися в гавань з-над хмар і спалили всі кораблі перед відходом. Це було далеко не так страшно, як сьогодні.

Всі знали, що ці монстри йдуть прямо за ними. Вся гавань Лоен буде перетворена на попіл під їхнім полум'ям.

У цей момент небо над гаванню здавалося розділеним на дві окремі сторони. З одного боку було ясно і світло, а половина неба блимала білим світлом. Один за одним з тіні матеріалізувалися срібні військові кораблі, але процес йшов надзвичайно повільно. З іншого боку небо було темно-червоним, а висока температура та полум'я, створені польотом драконів, здавалося, пропалили хмари, підпаливши все небо. Повітря було наповнене нудотним, різким запахом сірки, який стимулював нюх і смак людей. А коли дві абсолютно різні сцени в небі злилися воєдино, посередині з'явилася яскрава тріщина. Це було схоже на просторовий розлом, але насправді це була просто оптична ілюзія, викликана різницею в кольорі. Цей яскравий пояс світла повільно наближався до всієї гавані, сповіщаючи про прихід останнього суду в серцях кожного.

. -

Група звірів-драконів рухалася швидше, ніж очікувалося. В одну мить чорні крапки на горизонті збільшилися вдвічі. Через деякий час навіть луску на їхніх крилах було чітко видно. Їхні глибоко посаджені очі, невиразні очі та моторошні білі зуби лякали ще більше. Ще до того, як вогняні хмари пронеслися над міською стіною, захисники гавані Лоен вже втратили волю. Вони натовпами тікали вниз по міській стіні, і ніхто їх не зупиняв. У цей момент серце кожного наповнилося відчаєм. Невелика кількість людських сил була нічим перед цією могутньою силою. Драконам навіть не потрібно було атакувати. Поки вони пролітали над міською стіною, то перетворювалися на попіл.

Хоча все ще були люди, які не врятувалися, це сталося не тому, що вони все ще мали мужність у серці. Це тому, що вони знали, що ніхто не зможе втекти. Тепер гавань перетворилася на клітку, в якій ув'язнювали життя.

.

Василь спостерігав за відчаєм всього імператорського війська зверху, але боягузтвом товаришів по службі не гребував. Перед обличчям абсолютної влади будь-яка мужність була блідою і безглуздою. У цей момент, що б вони не робили, це було б марно. Вежа гуркотіла і тремтіла, а цегла, з якої її будували, розвалювалася і котилася на землю. Полум'я і вітер пронеслися, а потім вежа почала нахилятися і руйнуватися. Василь втратив рівновагу і важко впав на землю. Він дивився, як тріщини на стіні з'являються одна за одною, ніби це було мовчазне знущання над людською слабкістю. Він не міг не покласти в руку мотузку, яка була з'єднана з бронзовим дзвоном над головою. Його руки були заплямовані кров'ю, але йому було байдуже. У полі його зору було море вогню. Потім один за одним змахнули крилами бегемоти і вилетіли з вогняного моря.

.

Це були дракони.

. – !

Міська стіна Лоен-Порт не грала ніякої ролі в їх стримуванні, і навіть ефект від їх затримки на деякий час був мінімальним. Дракони пронеслися прямо по рівнинах за міською стіною, розправили крила і пролетіли над міською стіною, перетворивши місце, де вони проходили, на море вогню. Їхня ціль була дуже чіткою – це був срібний флот, який телепортувався в повітрі. У повітрі, незважаючи на те, що учні-чарівники Брандо вже закинули опорні точки, телепортація була далека від завершення. Першими прибули корвети, які споживали найменшу кількість магічної сили. Ці два або навіть однощоглові кораблі у формі вербового листя відпливали прямо з причалу, як тільки прибували в порт Лоен. Їх корпуси були довгими і вузькими, але вони мали великі трикутні вітрила з вітрових вітрил. Тому вони були швидкими і гнучкими і могли швидко утворювати напівсферичне захисне коло в повітрі.

–

У цей час вельможі та чиновники Круза на містку ясно бачили, що люди, які стояли на палубі цих корветів, були не бугами, а чорноволосими або шатенками – еруїнцями у військово-морській формі. Ці еруанці на палубі впорядковано керували вітрильними кораблями, маніпулюючи вітрильними мотузками або віддаючи накази. Лицарі у важких срібних обладунках зі списами завдовжки майже три метри вже вишикувалися по обидва боки корабля, готові розправитися з ворогом, що висаджується з повітря. Вони вже бачили обладунки на лицарях, і вони були точно такими ж, як обладунки, які носили гвардійці молодого графа.

?

Невже це флот еруїнівців?

.

Граф Алкорн і його помічники на мосту були настільки вражені, що втратили дар мови.

. – .

Однак Брандо знав, що це той флот, який Буги підготували для нього згідно з угодою, флот, який належав Вальгаллі. Було видно, що Амандіна та Її Королівська Високість добре працювали разом, а ефективність Бугів також була дуже високою. Цей флот перевершив його очікування, але як справжня армія, цей флот все ще не бачив крові та вогню, як лезо, яке не було заточене. Але сьогодні він не очікував, що в той день, коли його флот буде сформований в армію, він розпочне справжню битву. Це було схоже на необхідне переживання меча без піхов, але, як вступне слово, наступна битва може бути занадто трагічною.

.

Брандо витріщився на групу драконів, що наближалися, і мовчки склав план у своєму серці.

Незважаючи ні на що, він ніколи не змарнує тут все своє насіння. Це був прототип майбутнього військово-морського флоту Вальгалли, і хороший початок був занадто важливим для підрозділу, якому потрібна була історія, щоб влаштуватися. Як колишній гравець, він також був добре знайомий з тим, як великі гільдії тренували свій власний флот.

. – , – .

У цей момент капітани на фрегатах салютували Бу прапорцевими сигналами, чекаючи, поки лорд віддасть наказ. Брандо кивнув