Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Проект «Україна». Галерея національних героїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Галерея національних героїв"

274
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проект «Україна». Галерея національних героїв" автора Андрій Юрійович Хорошевський. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 125
Перейти на сторінку:
багатьма бідами…

Шолом-Алейхем (Рабинович Соломон Нохумович)

(1859—1916)

Знаменитий письменник, драматург, поет, критик, публіцист, видавець

Майбутній великий єврейський письменник, кровно пов’язаний зі своїм народом, народився в Україні в місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) 2 березня 1859 року. Дитячі роки він провів в єврейському містечку Воронково, де його батько, Нохум Рабинович, вважався багачем, а мати торгувала в лавці. У родині було 11 дітей. Життєрадісний Шолом ріс веселуном і пустуном.

Безтурботне життя незабаром минуло. Батько практично розорився і знову повернувся до Переяслава, де відкрив заїжджий двір. Шолому виповнилося тринадцять, коли епідемія холери забрала матір. Мачуха була жахливо сварливою, її лайки «крутилися, вилися, лилися, як олія».

У 1873 році хлопчик почав навчатися в Переяславському повітовому училищі. Єдиним утрудненням на початку навчання було майже абсолютне незнання російської мови. А першою книгою, прочитаною російською, був «Робінзон Крузо», і, недовго думаючи, Шолом написав «Єврейського Робінзона Крузо». Тепер ніхто вже не сумнівався, що з хлопчика виро сте справжній письменник. Але познайомившись зі скарбами російської і єврейської літератури і закінчивши в 1876 році з відзнакою училище, Рабинович насилу міг знайти собі заняття. Мрія поступити у вчительський інститут не здійснилася: царський уряд заборонив прийом євреїв. Шолом був вимушений ради прожитку давати приватні уроки, перебираючись від одного господаря до іншого, поки не познайомився з сином багатого орендаря маєтків Елімелеха Лоєва, і той умовив батька узяти його домашнім учителем до сестри Ольги (Голд). Маєток у Софіївці здався знайденою батьківщиною. Тут же Шолом знайшов і щастя всього життя. За три роки дружба між ученицею і вчителем переросла в любов. Він читав Ользі всі свої «романи, що роздирають душу, кричущі драми, заплутані трагедії і комедії», написані (але не опубліковані) староєврейською. Але одного разу вранці Шолом виявив, що господарі покинули будинок, а йому дали повний розрахунок. Заміжжя улюбленої дочки із славною, освіченою, але бідною людиною не входило в плани її батька.

Після трьох років самоти і відчайдушних листів без відповіді (Лоєв-старший перехоплював усю кореспонденцію) він зу стрівся з Ольгою в Києві, і, незважаючи на батьківський опір, 12 травня 1883 року вони одружилися. У їх щасливій «республіці» народилися два сини і три дочки. Перші два роки, проведені в Білій Церкві, родина зазнавала значних матеріальних труднощів – робота письменника приносила мізерні доходи. Але в 1885 році Ольга Михайлівна після смерті батька отримала великий спадок і вони переїхали до Києва.

На початку 1890-х років Шолом-Алейхем ненадовго виїжджає за кордон – до Франції і Австро-Угорщини, а повернувшись на батьківщину в 1891 році, оселяється в Одесі. У одеський період життя (1891—1892 рр.) він багато писав і російською мовою («Вірші у прозі», «Роман моєї бабці», «Типи малої біржі», «Сто тисяч»). І кожен новий твір ставав класикою єврейської літератури «не тільки як прекрасний художній твір, але і як історичний пам’ятник життя єврейського народу в царській Росії…» (П. Маркіш).

Після погромів у Києві в 1905 році письменник був вимушений виїхати за кордон. Почалося мандрівне життя: Львів, Рига, Женева, Берлін, Лондон, Париж, пізніше він навіть, як героїня роману «Блукаючі зірки» (1909—1911), емігрував до Америки. Щоб якось поправити матеріальне становище, Шолом-Алейхем виступав з читанням своїх творів і скрізь знаходив щирий відгук.

У 1907 році письменник повернувся до Росії, де також багато роз’їжджав, виступав перед читачами і завжди зустрічав гарячий прийом. Мабуть, кочовий спосіб життя і привів до різкого спалаху туберкульозу. Протягом шести років Шолом-Алейхем жив і лікувався в Швейцарії і Італії. Шанувальники його таланту, знаючи про тяжке становище «майже єдиного письменника, який подобається всім», збирали для нього кошти. Але головне – свою любов вони висловили викупом у приватних видавців всіх його творів (1909), які Шолом-Алейхем був вимушений продати буквально за безцінь, щоб прогодувати родину.

Багато зробив Шолом-Алейхем і для становлення репертуару єврейських театрів. На відміну від «драморобів», він відшліфовував драматичні твори так само, як і прозу, починаючи від одноактної комедії «Лікаря!» (1887) і різкої сатири «Якнегоз» (1892) до розгорнених картин з життя євреїв у п’єсах «Урозбрід» (1903), «Остання жертва, або Криваві дні» (1905), «Скарб» (1908), «Важко бути євреєм» (1914), «Крупний виграш» (1915). Драматург створив також прекрасні інсценізації своїх романів «Стемпеню» і «Тев’є-молочник».

Перша світова війна застала Шолом-Алейхема на одному з курортів Німеччини. Не маючи можливості повернутися в Україну, він був змушений емігрувати з родиною до Америки, де, незважаючи на погіршене самопочуття, продовжував працювати. Він жив у Нью-Йорку, лікувався у кращих лікарів, але здоров’я тануло. Шолом-Алейхему не судилося повернутися ні до Києва, ні до Переяслава, які він любив з якоюсь особливою ніжністю. Письменник говорив друзям: «Якби знайшовся який-небудь божевільний, який би запропонував мені: «Ось тобі три Нью-Йорки і шматочок Переяслава, вибирай! Що візьмеш собі?» Я подумав би і відповів: “Дозволите поліпшити Переяслав на свій розсуд, і я вам по ступлюся всіма вашими Нью-Йорками”». Останньою волею (на жаль, не виконаною) Шолом-Алейхема, який помер 13 травня 1916 року, було, щоб його поховали на київському кладовищі: «Де б я не помер, хай мене поховають не серед аристократів, багатіїів і знаті. Хай мене поховають там, де покояться прості робочі, євреї, справжній народ, щоб пам’ятник, який потім поставлять на моїй могилі, прикрасив прості могили навколо мене, а прості могили щоб прикрашали мій пам’ятник – як простий чесний народ при моєму житті прикрашав свого народного письменника».

Котляревський ІВан Петрович

(1769—1838)

Письменник, драматург, театральний і громадський діяч, перший класик нової української літератури

Наприкінці літа 1769 року, 29 серпня, в Полтаві в родині чиновника міського магістрату народився син Іван. Вчився він у місцевого дячка, а потім вступив до Полтавської семінарії. Учнем син полтавського чиновника виявився вдатним, і йому, з-поміж чотирьох кращих вихованців, запро понували продовжити навчання в Петербурзькій Олександро-Невській семінарії. Але церковного владики з Івана не вийшло, доля розпорядилася інакше. Коли Котляревському не було і двадцяти, помер його батько, й Івану довелося перервати навчання. Він повернувся до Полтави і почав служити в полтавських канцеляріях.

Не досягнувши високого соціального становище на цивільній службі, Котляревський вирішив випробувати себе на військовій. У 1796 році він вступив в Сіверський карабінерний полк, сформований на основі українських

1 ... 73 74 75 ... 125
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Галерея національних героїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Галерея національних героїв"