Читати книгу - "Родина поза реальністю, Леонід Спіранд"

У світлі єдиної лампочки очам Андрія постав бардак. Хоча ні, бардак тут був звичною справою, а зараз у підвалі панував справжній хаос. Коробки були розкидані й пошматовані, мішки з-під картоплі та круп валялися по всій підлозі, рвані й повністю порожні, вдалині блищали скельця – останки банок із консервацією. Але найбільше увагу привернула величезна, темна постать, що ховалася від світла в глибинах підвалу.

– Повертайся до столу, – кинув він Діані.

– Але чому? Що там...

– Зараз же! – Різко додав чоловік.

Донька відсторонилася від нього, немов не впізнаючи. Натомість щось у підвалі відреагувало зовсім по-іншому. Щойно сім'янин обернувся, постать рвонула вбік, а потім піднялася на стіну й метнулася до сходів. Тоді він зрозумів, що в першу мить зір не підвів його, хоч він на це й сподівався. Тварюкою виявилася комаха, або щось на неї схоже. За кілька секунд спостереження Андрій помітив десятки тонких, мерзенних ніжок, звивистий тулуб і голову з цілим набором жвал, а також парою антен. Головною відмінністю від комахи було те, що ця тварюка була півтора метри завдовжки, а спереду в неї стирчала пара відростків-лез, які готові були пошматувати на її шляху що завгодно. Справжня бойова багатоніжка.

– Назад!!! – У паніці прикрикнув Андрій, коли чудовисько понеслося до дверей.

Він витягнув і активував газовий балончик на чистому рефлексі, морок підвалу залило пекучою хімією. Тварюка задзижчала подібно до оси, звук відбився десь у животі Андрія тваринним жахом. Гігантська багатоніжка впала зі стіни і звалилася прямо на сходинки, зламавши собі кілька кінцівок. Потім вона замахала лезами і рушила вперед наосліп. Чоловік встиг відскочити і силою забрав геть Діану, її повний жаху крик пронизав його вуха як жало. Чудовисько вирвалося з підвалу і криво побігло геть, у бік кухні. Андрій же залишився на підлозі, обіймаючи дочку, яка просто не могла перестати кричати. Марта з Максом прибігли за секунду, не в силах усвідомити, що відбувається.

– Чудовисько!!! – Діана нарешті змогла скласти літери в слово, – я його бачила! Величезне, з купою ніг!

Марта шоковано глянула в підвал, потім повернулася до Андрія. Той не відповів – усе притискав до себе доньку і марно намагався її заспокоїти.

– Чорт забирай. Так і знав, – в серцях пробурмотів він сам собі.

Марта все голосила з розпитуваннями, нарешті Андрій повернувся до неї.

– Нам треба йти. Зараз же.

Дружина хотіла щось відповісти, але її голос потонув в оглушливому звуці, що полився в будинок із вулиці. Сирена. Схожа на поліцейську, але більш розгониста і гучна до болю у вухах. Андрій узяв Діану на руки і разом з іншими вибіг назад у вітальню. Подалі від чудовиська, ближче до вікна. За стеклами він побачив автомобілі, але точно не поліцейські. Це були білосніжні броньовики з пурпуровими гербами, навколо яких сновигали солдати в таких же кольорах. Вони бігали газоном у повних бронекостюмах, брали будинок у кільце. Сусіди й перехожі розбігалися геть, вечірнє небо осяяли вогні мигалок. Андрій мимоволі скривився, побачивши цю ватагу. Ніби їм було замало чудовиська у власному домі, тепер ще й зовні на них чатувала Мультикоаліція.