Читати книгу - "Темний шлях, Анні Кос"

Йорунн повернулася і з подивом побачила, що Ульф терпляче чекає, простягнувши їй руку, щоб допомогти покинути сідло.

— Вражає, правда? Не зовсім те, про що розповідають за межами герцогства, та й в степу, мабуть, такого немає, — посміхнувся він. — Першого разу я побачив це місце, коли був трохи старший за тебе, і, пам'ятаю, теж розгубився. Ти звикнеш дивуватися, повір. Але зараз треба відпустити коней відпочивати, та й нам час, вечеря вже чекає.

Сил на те, щоб сперечатися чи протестувати, зовсім не лишилося. Йорунн мовчки подала Ульфу руку і зістрибнула на землю. Ноги зрадливо здригнулися, чи то втома взяла своє, чи то хвилювання останніх днів зробили свою справу, але вона хитнулася і мало не впала. Чорний Вовк хмикнув і вчасно підхопив її за талію.

— Ульфе, допоможи нашій гості дістатися до її покоїв, вона ось-ось звалиться від втоми й переляку прямо на землю. Кімнату підготували?

— Звичайно.

— Тоді побачимось за вечерею. Інші вільні до завтра. Відпочивайте.