Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спогади. Том 1, Карл Густав Еміль Маннергейм 📚 - Українською

Читати книгу - "Спогади. Том 1, Карл Густав Еміль Маннергейм"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спогади. Том 1" автора Карл Густав Еміль Маннергейм. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 111
Перейти на сторінку:
там звикли до геть інакшої пишноти при візиті очільника іноземної держави, то що ж тут можна вдіяти.

Стояв променистий зимовий день, коли назустріч «Тармові» на стокгольмському рейді поплив катер, із якого на наш корабель вступили і рапортували мені генерал-лейтенант Б. Мунк і майор К. вон Есен. Історичний, багатий традиціями «Васаорден» стояв на ремонті, внаслідок чого їм теж довелося вдовольнитися куди скромнішим судном, яке, безперечно, ліпше гармонувало з «Тармом». За якийсь час король Ґустав потиснув мені руку й відрекомендував мені інших членів королівського дому, а також сановників, які прибули, щоб привітати мене. Почесна варта з лейб-гвардії «Свеа» справляла розкішне враження в своїх ведмедячих шапках, і короткий шлях, який нам із Його Величністю довелося проїхати в відкритому екіпажі, ми їхали в супроводі кінного ескадрону лейб-гвардії. За кілька хвилин ми прибули до сходів палацу, гренадери, які теж були у ведмедячих шапках, а також драбанти Карла XII з довгими кавалерійськими мечами (якими чудово можна було і бити, і колоти) утворили шпалери, вздовж яких мене провели до наданих мені покоїв.

Незабаром я відвідав Його Величність, який вручив мені орден Серафимів із гарною блакитною стрічкою й голівками янголів. Подякувавши за цю честь, я попросив Його Величність прийняти великого хреста Білої троянди Фінляндії на ланцюжку[46].

Відтак король повів розмову про актуальні для північноєвропейських країн питання і сам порушив проблему Аландських островів. Я зазначив, що ми, фіни, досі вважаємо і завжди вважали Аландські острови частиною Фінляндії — втім, Швеція має право вимагати безпеки для своєї столиці, тому їй годилося б отримати гарантії, які перешкоджатимуть агресії з використанням Аландських островів як військової бази. А що неукріплені Аландські острови потенційно можуть стати однаково небезпечною базою і для Швеції, і для Фінляндії, нам слід разом відповідати за оборону цього архіпелагу. Я роз’яснив свою готовість вплинути на те, щоб Швеції дозволили укріпити один чи два аландські острови й мати змогу стежити за тамтешніми оборонними заходами. Король вважав, що такий дозвіл буде рівнозначним військовому союзу, і Швеція в жодному разі не може на таке погодитися. На це я відповів, що не поділяю його думки й, роблячи пропозицію, гадав, ніби така розв’язка зацікавить і Швецію. Повноваження, надані конституцією 1772 року очільнику фінляндської держави, уможливлюють для мене реалізацію цієї ідеї, додав я. Насамперед ми хотіли назавжди розвіяти роздратування, породжене аландським питанням. Тут король повів розмову в іншу колію, після чого ми пообідали в нечисленному товаристві.

Другу половину дня я провів у товаристві міністра Енкеля, нашого посла в Стокгольмі — державного радника Алексіса Ґріпенберґа, прем’єр-міністра Едена й міністра закордонних справ Гелнера. Під час тривалої розмови на актуальні теми я торкався й пропозиції розв’язання аландського питання, яку вже висловлював королю, виходячи з уявлення, що вона вигідна для Швеції, однак із того, що співрозмовники не продемонстрували великого зацікавлення, зробив висновок, що їм уже відомий мій обмін думками з королем.

Увечері король справив бенкет у палаці. Частування відбувалося в галереї Карла XII, де величезний довгий стіл було сервовано знаними ґуставськими й бразильськими сервізами, а також рясно прикрашено квітами. Під час бенкету Його Величність підвівся й виголосив міцним голосом таку промову:

Пане регенте! Коли фінляндський народ трохи менш, як рік тому, взяв долю в свої руки й порвав зі сторічним зв’язком зі своїм великим східним сусідом, увесь шведський народ із теплою симпатією стежив за його намаганнями досягти незалежності. Я й моя країна, на нашу велику втіху, раніше від інших визнали давню дочірню країну по той бік Ботнічної затоки вільною й самостійною державою. Коли сьогодні регент Фінляндії прибув із візитом до Швеції, його вітають зі щирою радістю — доказом того, що дружні зв’язки між Фінляндією та Швецією, утворені багатовіковою спільною історією, тривають. Тому я щиросердно вітаю вас у своїй країні. Скандинавські народи впродовж украй серйозних і фатальних останніх років дедалі ближче об’єднуються один з одним, щоби дбати про спільні інтереси. Я хочу тут висловити щире побажання Швеції, щоб і Фінляндія, яка тепер стала до лав вільних народів, на основі своїх культурних і політичних традицій долучилася до цієї північноєвропейської співпраці. Я маю тверде переконання, що це дасть якнайбільшу користь і благо нам усім і тепер, і в майбутньому. З такими почуттями я підношу тост за регента — генерала барона Маннергейма — й випиваю цей келих за майбутнє щастя й успіх країни й народу Фінляндії!

Після промови пролунав державний гімн Фінляндії, а далі я відповів на привітання короля такими словами:

Ваша Величносте! Для мене велика честь прийняти в статусі регента Фінляндії запрошення Вашої Величності, а також вияви почуттів доброзичливості й дружби, що їх Ваша Величність адресувала моїй батьківщині. Я переконаний, що слова Вашої Величності викличуть у Фінляндії щиру радість. Ваша Величність згадала історію минулих сторіч, культурні й державні традиції, які утворили міцні зв’язки між народами, що мешкають обабіч Ботнічної затоки. Ті слова, промовлені тут, у стокгольмському палаці, знаходять у моєму серці теплий відгук, як величні фортеці, церкви й пам’ятники гарного міста Меларстаден пробуджують у нас, фінах, спільні величні спомини, посвідчені кров’ю в славетних боях. Коли багатовіковий державний зв’язок Фінляндії зі Швецією урвався 110 років тому, наш народ мусив не лише зберегти й розвинути, а й відповідно до своєї національної натури сформувати дорогоцінний спадок західного світогляду, культури і правопорядку, який до нас прийшов здебільшого через Швецію. Залежні від держави, що представляла геть інакші культурні форми, ми мусили залишатися крайнім форпостом західного ладу. Цим прагненням наш народ присвячує себе з повною силою. Коли ми тепер, повністю вільні йти обраним нами шляхом, отримуємо по цей бік Ботнічної затоки такі дорогоцінні свідчення братерської симпатії, вони пробуджують у нас глибоке й цілісне задоволення. Фінляндський народ радо пристане на висловлене Вашою Величністю побажання, долучиться до співпраці північноєвропейських країн і дбатиме про спільні інтереси. Я прошу Вашу Величність прийняти запевнення, що ми щиро хочемо зберегти непохитну дружбу з давньою метрополією, адже до цього нас спонукають минуле та спільні цілі на майбутнє. Висловлюючи від імені Фінляндії й від себе особисто глибоку подяку за виявлені Вашою Величністю почуття, я випиваю свій келих за щастя й успіх Вашої Величності, Її Величності королеви, високу родину Вашої Величності, а також усієї шведської держави й народу Швеції.

У програмі наступного дня було відвідання вишуканої кінної лейб-гвардії, де служив мій прадід, поки його в званні майора перевели до полку, розквартированого в Туркуській губернії.

1 ... 83 84 85 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спогади. Том 1, Карл Густав Еміль Маннергейм», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спогади. Том 1, Карл Густав Еміль Маннергейм"