Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

РОЗДІЛ 21

Тому що змогли

Навесні 2014 року Гарольд Хамм вів баталії на багатьох фронтах. Доводилося протистояти прихильній до біомасо-вітро-сонце-якій-завгодно-зеленій енергетиці й охочій до податкових витрат адміністрації президента Обами. І адвокатам дружини, які під час розлучення вчепилися в його банківські рахунки. І чорт забирай, якщо двадцятип’ятитисячний натовп, який протестував біля Капітолію штату Оклахома, був просто натяком на можливий розвиток подій, то його рідний штат після цього порізав його по живому. Оклахома першою зазирнула на дно бюджетної кризи, і криза ця наростала. Щорічні бюджетні надходження скорочувалися настільки стрімко, що штат був близький до проголошення «недоотримання надходжень». Дні щедрих виплат зміліли, тож було мало надії зібрати кошти на такі базові речі, як школи, поліція і дороги. Але оклахомці, за звичаєм, завжди посідали жорстку антидержавну позицію; тамтешні виборці дали чітко зрозуміти, що не довіряють депутатам, що ті розумно витрачають гроші. Вони зробили все від них залежне (біля виборчих урн), аби внести в конституцію Оклахоми зміни, відповідно до яких обрані ними урядовці не могли глибоко залізти до будь-чиєї кишені. Проведена через референдум ще двадцять років тому правка до конституції створила фактично непереборну перешкоду на шляху штату зібрати будь-які додаткові кошти через оподаткування; будь-яке запропоноване збільшення податків мало бути схвалене 75% обох палат законодавчого зібрання штату Оклахоми. І звісно, такого не ставалося. Отже, тривало подальше урізання бюджету, загорнене в беззмістовні аргументи у вигляді наклейок на бампер. «У нас немає проблем із прибутками, — наполягали депутати від Республіканської партії. — У нас проблеми з витратами».

Проблема полягала в тому, що у 2014 році більше не було на що урізати витрати. За оклахомські школи почало ставати соромно. Менше ніж за десять років витрати на кожного учня в державних школах зменшилися практично на 25%; у цій категорії штат посів сорок дев’яте місце в країні. Учителі державних шкіл Оклахоми опинилися серед вчителів з найнижчою зарплатнею в країні, після них йшли хіба що Північна Дакота, Міссісіпі і час від часу Айдахо.

Новини про оклахомських учителів, змушених підробляти касирами у «Волмарті» або обслуговувати столики в китайських ресторанах, важко було назвати хорошими. Але розгляньмо задавнену невирішену проблему: у травні 2013 року в передмісті Оклахома-Сіті, Мурі, коли вітер швидкістю зі 210 миль за годину — торнадо потужністю F540, стер з лиця землі початкову школу, загинуло семеро учнів. «Дитину витягли з-під уламків «Плаза тауер елементарі»41 — заголовок під фото у газеті того ранку не помітити було важко. Школа не мала достатньо сховищ, щоб вберегти дітей від фатальної сили того смерчу. В «алеї торнадо»42. І якби ж то не було значної кількості завчасних попереджень! Справді завчасних попереджень. В Оклахомі в середньому відбувається п’ятдесят сім торнадо щороку, і смертоносний F5 проходив приблизно тим же шляхом через Мур, що й у 1994 році. Смерчі F4 знову проносилися через Мур 2003 і 2010 року. В результаті розслідування, викликаного дітовбивчею катастрофою 2013 року, з’ясувалося, що лише 15% оклахомських державних шкіл мали відповідно обладнані сховища, що робило 0,5 мільйона вчителів, співробітників й учнів беззахисними перед черговим невідворотним, повторюваним природним явищем. Але вирішення навіть такої простої проблеми вважалося панськими витребеньками, даремним витрачанням бюджету. Оплачувати обладнання сховищ у цих школах? А як щодо того, аби просто помолитися, щоб смерчі не поверталися? Це безплатно.

У кінцевому підсумку за такі рішення зрештою приходить розплата. Або принаймні, якщо по справедливості, так має бути. В Оклахомі, здається, розплата прийшла в останній понеділок березня 2014 року, коли 25 тисяч оклахомців вийшли до Капітолію штату з плакатами і футболках з власноруч написаними на них гаслами — «Ми не мовчатимемо!» Вони протестували проти відсутності фінансування державних шкіл. І педагоги, які взяли для участі в мітингу день за власний рахунок, вимагали не лише збільшення для себе оплати праці. «Звісно, я б не відмовився від кількох додаткових баксів у кишені, — сказав журналісту вчитель із Мідвест-Сіті. — Та й мої учні не відмовилися б від нових технологій у класі, нормальної канцелярії, підручників тощо».

Цей рішуче налаштований мітинг породив серед оклахомців украй серйозне й зростаюче бажання стягнути гроші з тих, хто міг собі це дозволити. Знайти тих-хто-міг-собі-дозволити натовпу було простіше простого. Розташовані в Оклахомі нафтові й газові компанії гребли гроші лопатою. Понад три останні роки ціна сирої нафти коливалася приблизно 100 доларів за барель і вище. Енергетичні компанії Оклахоми отримали рекордні прибутки. Левова частка цих доходів зумовлювалася величезним прогресом у бурінні в межах штату Оклахома. Лише за останній рік видобуток сирої нафти зріс практично на 25%. У період, що передував зростанню 2003 року, нафтогазова промисловість становила приблизно 8% від внутрішнього валового продукту, у 2014 році вона склала 18,4%.

Найсмішнішим було те, що уряду штату Оклахома вдалося позбавити штат переваг цього неймовірного зростання економічної активності. Приписана в штаті промисловість переживала бум, але скарбниця штату була порожньою. Із 2008 до 2018-го податкові надходження з видобутку нафти й газу фактично скоротилися з 1,14 мільярда доларів до 529 мільйонів. Більш вражав такий факт: у розпал останнього великого буму в 1982 році податки з нафти й газу становили 27,4% від усіх податкових надходжень штату; у розпал нового буму нафтові й газові податки склали всього 3,9%. І не тому, що за цей час в Оклахомі було створено чимало інших надзвичайно прибуткових галузей. Штат і досі лишався нафтогазовим; просто нафтогазовики (і приручені ними людці в законодавчих зборах штату) вирішили, що вони вже виплатили все і навіть більше для підтримки штату, в якому вони працюють, чи уряду, який нібито контролює їх як галузь промисловості. Інші штати, де тривав сланцевий бум, приміром Північна Дакота і Вайомінг, розуміли, що їхні скарбниці наповнювалися настільки швидко, що вони могли відкладати надлишки, щоб застрахуватися від наступного (безсумнівного) падіння цін на нафту й газ. Але не Оклахома.

Частково спосіб, у який усе це провернули в штаті Сунерів, — багато в чому на довготривалу шкоду оклахомським школам, дорогам і решті речам, які мав би забезпечити навіть невеличкий консервативний уряд, — починалося як продумані і