Книги Українською Мовою » 💙 Зарубіжна література » Юлій Цезар, Шекспір Вільям 📚 - Українською

Читати книгу - "Юлій Цезар, Шекспір Вільям"

220
0
05.06.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Юлій Цезар" автора Шекспір Вільям. Жанр книги: 💙 Зарубіжна література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:
Наче мавпи,
Ви шкірились і лащились, як пси,
По-рабськи перед Цезарем ви гнулись,
А Каска, боягуз, підкравшись ззаду,
Його ударив в спину. Лестуни!

К а с с і й
Ну, Бруте, можеш дякувать собі:
Якби ти вчасно Кассія послухав,
Язик його не обмовляв би нас.

О к т а в і й
До справи! Вас слова у піт ввігнали,
Та червоніші краплі бій проллє.
Я меч підняв на змовників.
Дивіться!
Коли у піхви я його верну?
Коли помщусь за тридцять три удари
У Цезаря, або коли уб'є
Підступна зрада Цезаря нового.

Б р у т
Ти, Цезарю, від вбивця не впадеш,
Якщо його з собою не привів ти.

О к т а в і й
Не для твого меча я народився.

Б р у т
Юначе, був би ти в роду найкращим,
Почеснішої смерті б не обрав.

К а с с і й
Такої честі цей школяр не вартий,
Тим більше,— цей розпусник і пияк!

А н т о н і й
Ти не змінився, Кассію!

О к т а в і й
Ходімо. –
Ми кидаємо виклик вам в обличчя.
Насмілитесь, – зустрінемось у полі,
А ні, – то почекаємо іще.
Октавій і Антоній із військом ідуть геть.

К а с с і й
Дми, вітре! Хвиле, бий! Пливи, наш човне!
Довіримося випадку і долі.

Б р у т
Люцілію, послухай…

Л ю ц і л і й
(підходячи до нього)
Що? Кажіть…
Брут і Люцілій тихо розмовляють.

К а с с і й
Мессало!
М е с с а л а
Що накажеш ти?

К а с с і й
Мессало,
Сьогодні день народження мого.
Подай же руку й будь мені за свідка,
Що змушений я нині, як Помпей,
Поставити усі свободи наші
Цілком в залежність від одної битви.
Ти знаєш, я прихильник Епікура,
Але тепер я погляди змінив
І починаю вірити в прикмети.
Коли ми йшли із Сард, на стяг передній
Спустились, як на сідало, орли
І жадібно із рук легіонерів
Хапали корм. Вони нас провели
Аж до Філіпп, та нині раптом зникли.
На зміну їм злетілось вороння
І коршаки; кружляючи над нами,
Вони за здобич мають нас. Їх тіні
Покровом згубним понад нами виснуть,
Мов військо вже приречене на смерть.

М е с с а л а
Не вір у це.
К а с с і й
Я лиш частково вірю,
Та дух бадьорий і твердий мій крок.
Готовий я пройти крізь небезпеки.

Б р у т
(продовжуючи розмову з Люцілієм)
Люцілію, ось так…
К а с с і й
Шляхетний Бруте,
Нехай оберігають нас боги,
Щоб мирно ми, як друзі, постаріли.
Але такі мінливі наші долі,
Що до всього готовим треба бути.
Якщо нас переможуть у бою,
То тут ми розмовляємо востаннє.
Що зробиш ти у випадку поразки?

Б р у т
Я відповідно поглядам своїм
Катона засудив за самогубство.
Чому, не знаю, я вважаю підлим
Собі самому вкоротити віку
Зі страху перед тим, що жде тебе.
Готовий я, озброївшись терпінням,
Чекати на ухвалу вищих сил,
Яким усі підвладні.

К а с с і й
Отже, згоден,
Як раб, під час тріумфу переможців
Ввійти за колісницею у Рим?

Б р у т
Ні, Кассію! Знай, римлянине гідний,
Що у кайданах в Рим не ввійде Брут.
Високий дух у нього. Нині бій
Скінчить почате в Березневі Іди.
Чи доведеться стрінутись – не знаю.
Тому прощаймось, як в останній раз.
Прощай навіки, Кассію, прощай!
Як стрінемось іще, то посміхнемось,
А ні, – то розпрощались, як брати.

К а с с і й
Прощай навіки, Бруте, так, навіки!
Як стрінемось іще, то посміхнемось,
А ні, – то розпрощались, як брати.

Б р у т
Ходімо! О, якби завчасно знати,
Чим закінчиться цей тривожний день!
Та добре вже хоч те, що закінчиться;
Тоді кінець дізнаємось. – Вперед!

Ідуть геть.

Сцена друга

Поле бою. Бойовий сигнал.
Входять Б р у т і М е с с а л а.
Б р у т
Мессало, із наказом поспіши
До легіонів, що стоять в резерві.
Хай кинуться у бій. Помітив я,
Що опір військ Октавія послабшав.
Раптовий натиск зовсім їх зімне.
Скачи, Мессало: хай негайно вдарять.

Ідуть геть.

Сцена третя

Інша частина поля бою.
Шум битви. Входять К а с с і й і Т и т і н і й.
К а с с і й
Титінію, дивись: біжать паскуди!
Я ворогом зробився для своїх.
Почав тікати й наш прапороносець, –
Його убивши, прапор я забрав.

Т и т і н і й
Зарано Брут у бій резерви кинув.
Октавія він подолати встиг,
Та узялись солдати грабувати,
А нас кільцем Антоній оточив.
Входить П і н д а р.
П і н д а р
Господаре, біжи, біжи скоріше,
Бо Марк Антоній захопив твій табір.
Рятуйся, славний Кассію, біжи!

К а с с і й
Та горб від них далеко. Подивися,
Титінію, там табір, де горить?

Т и т і н і й
Там, Кассію.
К а с с і й
Якщо мені ти друг,
Візьми мого коня й скачи скоріше
До війська он того і мчи назад,
Щоб принести відомості правдиві:
Чи друзі то, чи наші вороги.

Т и т і н і й
Я з бистротою думки повернуся.
(Іде геть.)
К а с с і й
Слідкуй за ним, мій Піндаре; зійди
На горб оцей, – я сам короткозорий, –
І говори мені, що бачиш в полі.
Піндар сходить на горб.
В цей день я народився. Вийшов строк.
Де розпочав, там і скінчити мушу.
Життя пройшло свій круг. – Ну, що ти бачиш?

П і н д а р
(згори)
О пане мій!
К а с с і й
Що бачиш, говори?

П і н д а р
Оточений Титіній звідусіль.
За ним з десяток вершників помчало.
Він скаче… Та вони його нагнали.
Титіній… Ось він сходить із коня…
За сценою радісні крики.
Вони кричать від радості. Ти чуєш?

К а с с і й
Доволі, не дивись. – Я, боягуз,
Все зволікав з розв'язкою, щоб врешті
Схопили друга на моїх очах!
Піндар сходить з горба.
Мій Піндаре, до мене підійди.
Коли тебе, парфянина, в полон
Я взяв, то ти мені заприсягнувся
Зробити все, що накажу тобі,
А я за це життя тобі дарую.
Дотримай клятву і одержиш волю.
Цей славний меч, що Цезаря убив,
Встроми мені у груди. Ось руків'я.
Як тільки я лице своє закрию,
Убий мене.
Піндар заколює його.
Ти, Цезарю, помстився.
Той самий меч вбиває і мене.
(Помирає.)
П і н д а р
Я вільний. Та хотів би я інакше
Собі свою свободу повернути. –
О Кассію! Твій Піндар утече
Туди, де Рим його вже не дістане.
(Іде геть.)

Входять Т и т і н і й і М е с с а л а.
М е с с а л а
Зрівнялись ми за втратами. Розбив
Октавієве військо Брут наш славний,
Як легіони Кассія – Антоній.

Т и т і н і й
Зрадіє Кассій цій відрадній звістці.

М е с с а л а
Ти де його залишив?

Т и т і н і й
У скорботі
Під цим горбом. І був з ним Піндар, раб.

М е с с а л а
Чи то не він отам лежить на схилі?

Т и т і н і й
Лежить, неначе мертвий. Горе, горе!

М е с с а л а
Це він?
Т и т і н і й
Ні, той, хто був ним ще недавно.
Немає більше Кассія. Як сонце,
Що на ніч йде за обрій у багрянці,
Так день його померкнув у крові, –
Погасло сонце Рима! Чорні хмари
Його закрили. Нам усім кінець.
Зневір'я в успіх мій його згубило.

М е с с а л а
Його згубила недовіра щастю.
О помилкова думко, дочко суму!
Навіщо неіснуючі страхи
Ти зображаєш легковірним людям?
Твоє швидке зачаття, та пологи
Вбивають разом матір і тебе.

Т и т і н і й
Гей, Піндаре, ти де?

М е с с а л а
Шукай його,
А я піду до Брута, щоб у вуха
Йому встромити звістку цю сумну.
Встромити, бо сприйняти їм не легше
Цю звістку, аніж спис або стрілу
Пораненому тілу.

Т и т і н і й
Йди, Мессало,
А я тим часом Піндара знайду.
Мессала іде геть.
О Кассію, навіщо відіслав
Мене від себе? Друзів розшукав я.
Вони вінок прислали переможний
Для тебе. Ти не чув хіба їх криків?
Та значення ти їх не зрозумів.
Прийми ж вінок цей на своє чоло.
Тебе вінчати Брут звелів; я точно
Виконую доручення його.
Поглянь же, Бруте, я дотримав слова:
Увінчаний хоробрий Кассій Кай.
Як римлянин тепер вчинити мушу –
Меч Кассія хай з мене вийме душу.
(Заколює себе.)
Бойовий сигнал. Входять М е с с а л а, Б р у т,
ю н и й К а т о н, С т р а т о н, В о л у м н і й,
Л ю ц і л і й та інші.
Б р у т
То де ж, Мессало, труп його лежить?

М е с с а л а
Он там, а з ним Титіній у скорботі.

Б р у т
Титіній розпростертий.

К а т о н
Також мертвий.
Б р у т
О Цезарю, іще могутній ти!
Твій дух блукає тут і направляє
У груди нам свої ж таки мечі.
Вдалині чути бойові сигнали.

К а т о н
Погляньте, як Титіній увінчав
Заколотого Кассія чоло!

Б р у т
Таких двох римлян більш нема на світі!
О ти, останній римлянин, прощай!
Не зможе Рим ніколи породити
Подібного тобі. Я більше сліз
Повинен би пролити над тобою,
Та зараз, гідний Кассію, не час. –
Доправте, друзі, прах на острів Фазос,
Для поховання в таборі не місце:
Ми підупали б духом. – Треба йти
На поле знов, Люцілію, Катоне.
Ви, Лабіоне й Флавію, ведіть
У бій війська. Ще рано. До пітьми
Військове щастя спробуємо ми.

Ідуть геть.

Сцена четверта

Інша частина поля бою.
Шум битви.
Входять, б'ючись, воїни обох армій;
потім Б р у т, ю н и й К а т о н, Л ю ц і л і й та інші.

Б р у т
Тримайтесь, земляки! Не поступайтесь!

К а т о н
Біжать лиш боягузи! Хто за мною?
Своє ім'я я в поле прокричу:
Мій батько Марк Катон, я – син його!
Тиранам ворог, друг своїй вітчизні!
Я – син Катона, чуєте ви всі?
(Кидається в битву.)

Б р у т
А я – Марк Брут! Я – друг вітчизни Брут!
Хай всі в мені впізнають Марка Брута!
(Б'ючись, іде геть.)
Юний Катон падає, вбитий ворогами.

Л ю ц і л і й
О доблесний юначе, ти упав?
Загинув ти хоробро, як Титіній,
І показав, що ти Катонів син.

1-й в о ї н
Здавайся чи помри!

Л ю ц і л і й
Здаюсь, щоб вмерти.
Чи досить грошей, щоб мене ти вбив?
(Пропонує йому гроші.)
Прослався між своїми вбивством Брута.

1-й в о ї н
Ні, не уб'ю. Ти – знатний полоненний.

2-й в о ї н
Антонію скажи: схопили Брута.

1-й в о ї н
Скажу. Та он він сам сюди іде.
Входить А н т о н і й.
Мій вождь, дивись, ми захопили Брута.

А н т о н і й
Де ж він?
Л ю ц і л і й
Не тут, Антонію, не тут.
Живий він і здоровий. Я ручуся,
Що Брута ви не схопите живим:
Боги його врятують від безчестя.
Живим чи мертвим знайдете його,
Та все ж ніколи Брут собі не зрадить.

А н т о н і й
Не Брута, друзі, ви схопили тут,
Хоча для нас ціна його не менша.
З пошаною його охороняйте.
Хотів би я його за друга мати,
Аніж зустріти поміж ворогів.
Дізнайтеся, живий чи вбитий Брут,
І у намет негайно повідомте.

Ідуть геть.

Сцена п'ята

Інша частина поля бою.
Входять Б р у т, Д а р д а н і й, К л і т,
С т р а т о н і В о л у м н і й.

Б р у т
Ну, залишки від війська жалюгідні,
Перепочиньмо тут.

К л і т
Махав Статилій
Нам смолоскипом, та не повернувся, –
Напевне, вбитий.

Б р у т
Кліте, відпочинь!
"Убитий" — тільки це я чую слово.
Послухай, Кліте…
(Щось шепоче йому.)
К л і т
Я? Ти що? Нізащо!
Б р у т
Тоді мовчи.
К л і т
Скоріше вб'ю себе.

Б р у т
Дарданію…
(Шепоче йому.)
Д а р д а н і й
Щоб я таке зробив?!

К л і т
Дарданію!

Д а р д а н і й
О Кліте!

К л і т
Що просив
Таке жахливе Брут тебе зробити?

Д а р д а н і й
Його убити.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Юлій Цезар, Шекспір Вільям», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Юлій Цезар, Шекспір Вільям"