Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Упродовж двох тижнів ЄС долучився до Сполучених Штатів, щоб ще більше дошкулити Путіну, принаймні в тому, чим він по-справжньому переймався. Введені санкції заборонятимуть саме продаж або передачу сучасних інженерних систем, потрібних Росії для буріння нових нафтових родовищ. «В енергетичному секторі нові, точково прописані обмеження, ускладнять доступ Росії до технологій і обладнання, необхідних для видобутку нафти з глибоководних, арктичних або шельфових родовищ», — пояснили Янсон Бордов, який щойно звільнився з посади директора з питань енергетики та кліматичних змін ОБСЄ, і Елізабет Розенберг, колишня старша радниця з питань санкцій Міністерства фінансів. «Це саме ті складні, сповнені викликів проєкти, які Росії буде важко втілити в життя без технологій західних енергетичних компаній. Заходи розроблені, щоб ускладнити й здорожити для російських компаній інвестиції на заміну традиційного видобутку нафти, який себе вичерпує, і досягнення майбутніх цілей видобутку».

Отже, «Роснєфть» і «ЕкксонМобіл» опинилися в делікатному становищі, коли в серпні їхні, утримувані спільно, бурильні свердла опустилися на дно Арктики. Вони були свідомі того, що з огляду на майбутнє нашестя крижаних брил, мають бурити якомога швидше. Але тепер вони також мали брати до уваги ще й нашестя міжнародних санкцій, спрямованих якраз на високотехнологічне, новаторське буріння, яким вони намагалися користуватися в Карському морі. Втім, незважаючи на всю цю міжнародну бурю й натиск жорстких нових санкцій, сам Путін, здавалося, не так уже й переймався. Зрештою, Росія нині мала партнера, який (він був у цьому абсолютно певен) може робити все, що йому хочеться, незалежно від побажань чинного американського уряду. Путін бачив, як президентські адміністрації в Сполучених Штатах змінювали одна одну, але «ЕкксонМобіл» лишалася незмінною. Тіллерсон стверджував, що він якось сказав Путіну: «Нікуди ми не подінемося. Ми тут уже майже сто тридцять років. Нам просто треба дотримуватися закону».

РОЗДІЛ 23

Побєда!

Що стосується керівництва «ЕкксонМобіл» у серпні 2014 року, то компанія все ще мала в російській Арктиці достатньо простору для маневру — навіть з урахуванням нових санкцій проти її партнера «Роснєфті». На момент запровадження оновлених санкцій спільний проєкт «Роснєфть-Екксон» у Карському морі вже почався, тому вони його не торкнулися як операції, що вже триває. Власне, й масштаби бурової установки також, здається, натякали, ну, на невідворотність розгортання подій. Орендована у норвезької компанії бурова установка «Вест альфа» була монстром. Її вишка здіймалася на 350 футів над головною палубою площею у 230 на 216 футів. Установка вагою у 31 тисячу тонн міцно стояла у бурхливих і крижинистих арктичних водах за 155 миль від російського узбережжя. Вона надійно утримувалася розробленою «восьмиякірною системою позиціонування, що забезпечує найвищий ступінь стійкості», вихвалялася «Роснєфть», «більша частина платформи недосяжна для хвиль, які не заважають роботі бурової установки».

Недосяжний для хвиль, справжніх або політичних. Саме так почувався Владімір Путін всередині фортеці Росія в серпні 2014 року, коли поруч була стара надійна «ЕкксонМобіл». І плювати на решту світу і їхню уїдливість щодо Криму, Донбасу, авіакатастрофи й всього іншого. Він і «Екксон» разом завдадуть Арктиці удару, і Захід смоктатиме російську енергетичну цицьку ще не одне покоління.

Із захопливої й психологічно насиченої біографії Путіна, написаної 2015 року Стівеном Лі Меєрсом, яскраво видно, який сенс вкладає Путін у протиставлення себе світові у той вирішальний для його президентства час. Безвідносно і відокремлено щодо постійно посилюваних санкцій проти Росії і міжнародного консенсусу на їхню підтримку, який невпинно розширювався, Путін не сумнівався, що майже всі російські найбільші проблеми — результат світової змови проти його країни. Він вважав, наприклад, що нове падіння цін на нафту у 2014 році було цілеспрямованою змовою між Сполученими Штатами і Саудівською Аравією, щоб ослабити Російську Федерацію. Він також обурився новинами з Міжнародного гаазького трибуналу, якому ось саме тепер треба було оголосити вердикт щодо оскарженого захоплення «Роснєфтью» «ЮКОСа» десятки років тому. Суд постановив, що Росія винна акціонерам «ЮКОСа» 50 мільярдів доларів як компенсацію і відшкодування завданих збитків, і визнала затятим злочинцем у цій схемі власне Путіна. «Кожен крок супроти Росії він [Путін] тепер вважав цинічною, продуманою атакою саме на нього, — пише Меєрс у «Новому царі». — Він більше не переймався, як реагуватиме Захід. За словами його давнього друга Сєргєя Ролдуґіна, після падіння рейсу MH17 поведінка Путіна загострилася. «Я зауважив, що більше його роздражнюють, то жорсткішим він стає. Він — не хочу сказати, що стає агресивнішим, — починає менше з усіма рахуватися... Він більше не прагне компромісів».

Ролдуґін, певно, видавав бажане за дійсне, оскільки путінське «небажання з усіма рахуватися» і йти на компроміси виявилося до біса агресивним, і далося взнаки до біса швидко. Російські плацдарми на західному кордоні заповнилися понад сорока тисячами російських солдатів й одиниць зброї (включно з наземними мінами, мінометами, ракетними установками, ракетами класу «земля-повітря», 152-міліметровими гаубицями, протитанковими керованими ракетами й справжніми танками). Російським солдатам наказали зняти усі розпізнавальні знаки і маркування на уніформах, обладнанні й транспортних засобах, здати мобільні телефони і прямувати на захід, у Східну Україну. «Нічого не сказали, просто йшли сімдесят кілометрів, — розповів пізніше один російський десантник про туманні накази. — Я здогадувався, але не знав [що ми були в Україні], допоки нас не почали обстрілювати».

За словами журналістів «Гардіан», більшість російських солдатів, які перетнули кордон, не були затятими фанатиками путінської боротьби. Найтиповішими серед них були нещодавній новобранець, який підписався на це, бо в його містечку жодної іншої оплачуваної роботи не було. Або частково зайнятий слюсар і резервіст, який, за словами дружини, за інших умов, радше б читав вдома фантастичні романи або грав у «Грім війни», «Світ бойових літаків», «Світ танків» чи інші улюблені відеоігри.

Проте навіть за таких умов українська регулярна армія і добровольчі батальйони на практиці не могли зрівнятися навіть з погано мотивованою російською артилерією і танками. Колишній президент Янукович, доки обіймав посаду, добряче постарався, щоб випотрошити українське військо. На початку нової наступальної операції росіяни, знищивши більш як тисячу українських захисників, почали відвойовувати великі шматки Донбасу. Місцевим мешканцям доводилося переховуватися, без світла й води, у підвалах містечок і селищ поблизу Донецька й Луганська, допоки над їхніми головам гуркотали ракетно-мінометні обстріли. «Ми ні на чийому боці, — розповів Анні Нємцовій контужений чоловік і батько. — Усе, що ми хочемо, лишитися в живих. Будь ласка, дайте світові це зрозуміти».