Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця, Ірина Кузьменко"

— І що мені тепер робити? — прошепотіла.

Тарас поставив її на землю й, мовчки повернувшись, підняв футболку й одягнув її. Христина, спостерігаючи за ним, наблизилася й, схилившись, підняла його куртку. Тарас взувся в кросівки й поглянув на Христину.

— Ти розумієш, які можуть бути наслідки? — схилила голову набік і подала йому куртку.

Тарас, дивлячись на дівчину, одягнув куртку й, застібнувши, підійшов і підхопив її на руки. Христина миттєво обійняла його за шию і поклала голову йому на плече.

— Розумію про наслідки, — тихо сказав. — Однак також розумію, що більше ні з ким бути не зможу, крім тебе.

— О-о-о, тоді в мене є шанс розбити тобі сердечко! — хмикнула Христина.

Тарас напружився й, насупившись, поглянув на дівчину. Христя, поцілувавши його в щоку, додала:

— Звикай, вовче, характер у мене паскудний!

— Христино, якщо це твоя маленька помста, то вона вдалася! — ще більше насупився.

Христя знизала плечима й знову схилила голову йому на плече.

Тарас ніс Христину на руках до самої машини. Вони обоє мовчали. Опинившись у салоні, дівчина обернулася до Тараса й взяла його за руку.

— Мені дійсно страшно, Тарасе, — прошепотіла Христя, і Корнілов стиснув її долоню. — Ми не можемо змінити минуле, але воно, ніби тінь, переслідує нас. І з приводу твого розбитого серця, це були невдалі слова, адже я також боюся розбитого серця.

Тарас мовчав. Христина, схиливши голову набік, нахмурилася.

— Чому ти мовчиш? — тихо запитала й, зітхнувши, потягнулася до нього й ніжно провела вустами по його щокам.

Тарас голосно вдихнув і, заплющивши очі, схилив голову на сидіння. Христина, провівши рукою по його шиї, поцілувала в повіки.

— Ну, не мовчи, я прошу тебе! — схлипнула Христя.

Тарас, розплющивши очі, обхопив руками її за спину й миттєво посадив дівчину собі на коліна. Христина, розвернувшись, перекинула одну ногу й сіла обличчям до його обличчя. Поцілувавши Тараса у вуста, відсторонилася. По її щоках вмить потекли сльози. Тарас забрав її сльози губами й, обійнявши за спину, промовив:

— Ти потрібна мені, вогняна. Потрібна, як свіже повітря. Потрібна, як маяк посеред шторму.

Христина, розстібнувши його куртку, схилила голову на груди й, заплющивши очі, слухала, як б’ється в грудях його серце. Тарас, поцілувавши її у верхівку, запустив пальці в її густе волосся.

— І, попри всі страхи та проблеми, серце все одно лине лише до тебе, — прошепотіла Христя й підняла голову.

Тарас всміхнувся куточками вуст і пристрасно поцілував її. Христина, обвивши його руками за шию, так само пристрасно відповіла на його поцілунок.