Читати книгу - "Темний шлях, Анні Кос"

— Хто послав вас сюди? — спокійно повторив своє запитання Хальвард. — Чому вибрали це місце, що або кого шукали тут?

Ейрік не витримав і звалився на землю. Він вив і катався в пилу, а Йорунн з жахом дивилася, як змійка, що була спочатку крихітною, поступово стала подовжуватися, обхоплюючи ногу людини вже вище коліна, пропалюючи шкіру й м’язи наскрізь. З натовпу зв'язаних почулася добірна лайка, перемішана з молитвами.

— Демон! Це демон! — заволав хтось, але його тут же штовхнули, змусивши замовкнути.

— Зніми її, прибери цю тварюку! — завив нарешті Ейрік.

Хальвард легко поворухнув долонею — і створіння темряви покірно зіслизнуло в дорожній пил.

— Хто послав вас? — втретє повторив правитель. — Що саме ви шукали?

Ейрік скорчився на землі, тихо скиглячи й хапаючись за обпалену ногу, вкриту пухирями й підпалинами. Там, де тварюка торкалася його одягу, не залишилося ні шматочка тканини. Крізь зотлілі лахміття проглядало криваво-чорне місиво.

— Тепер він точно виправдав своє прізвисько, — Ульф дивився на ворога без жодного жалю, а ось Йорунн нудило від жаху і відрази до того, що відбувається. Нарешті погляд розбійника прояснився, Ейрік прохрипів:

— Пішов ти в дупу разом зі своєю чорною магією, чаклуне! Я не скажу тобі нічого!

— Скажеш, звісно. Усе, що знаєш, і навіть більше, — у голосі Хальварда прорізалися нові, майже м'які нотки, від яких у Йорунн волосся на голові заворушилося. Правитель опустився до самої землі та схилився над бранцем. — Та спершу я покажу, що буде з тобою, якщо не захочеш говорити по-хорошому.