Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

— Максиме, якщо ти думав, що спільне захоплення дозволить тобі завоювати мою прихильність. То ти помиляєшся! Моє серце до тебе ніколи не відчує кохання! Тому не витрачай своє життя даремно! — вигукнула, думаючи, що може хоча б після цього він відчепиться від мене. Хоча щось мені підказує, що цього не буде.

— Миросю! Я можу до тебе так звертатися?! — запитав Максим дивлячись на дорогу. 

— Добре звертайся, але я твій друг, а не дівчина! — голосно вигукнула, нагадуючи про дружбу Максимові, адже він може і забутися.

— Миросю я чудово знаю, що ми друзі і не потрібно мені про це нагадувати! В мене немає проблем з пам’яттю! 

  Проблем може із пам’яттю і немає, а ось з впевненістю справді є. Адже вона занадто в тебе завищена.

  Коли ми приїхали до ферми я зразу пішла туди і навіть не почекала Максима. Мені зразу кинувся в очі білий кінь якого звали «Швидкий». Так само звали колись і мого коня з яким я перемагала всі змагання. В шістнадцять років батько більше не зміг платити гроші фермі, яка доглядала за конем, і Швидкого довелося продати в хороші руки.

  Перший рік я навідувала його, а потім сім’я переїхала і в мене зникла така можливість. Через фінансові труднощі і закінчилася моя кар’єра, яка могла б мати не поганий успіх. Та через стільки років я дуже сумувала за своїм заняттям. Але часу займатися чим у мене зараз зовсім не має. Тепер я одна повинна забезпечувати нашу сім’ю і допомагати мамі. Тож те що проведений разом дружній час пройде на кінській фермі мені сподобався найбільше.

— Ну що покатаємося? Обіцяю дати тобі фору! — вимовила з посмішкою, адже мені дуже хотілося перемогти у Максима.

— Це що змагання? Якщо так то я зі своєю Ягідкою зроблю все заради перемоги, — висловився Максим та кинув на мене хитрий погляд.

— Ну тоді на старт! Увага! Руш!

  Я зі Швидким вирвалася вперед і час від часу поглядала на Максима, який взагалі нікуди не поспішав. Він спеціально піддається щоб я перемогла. А так здобути перемогу зовсім не цікаво. Коли я виграла ми просто гуляли на конях і говорили. Я тут я ще більше впевнилася в тому, що Максим просто грає образ ділового чоловіка. Ховаючи за чим своє вразливе серце.

  Сьогоднішній день залишиться в моїй пам’яті назавжди. Мене переповнювали емоції, приплив нових сил. З якими хотілося творити і жити на повні груди. Відчувши те що так давно мені не вистачало. Мені сподобався цей спільно проведений час. Та закохуватися в Максима я навіть не збираюся. Буду тримати його на відстані витягнутої руки! Щоб не задумувався про зайве, а то я його знаю, такі як він ніколи не втрачають можливості. Ось чи дам я йому цю можливість, чи ні, ми це ще побачимо...