Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Різдвяне побачення, Dark Overlord 📚 - Українською

Читати книгу - "Різдвяне побачення, Dark Overlord"

187
0
27.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Різдвяне побачення" автора Dark Overlord. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

— Ви мене дуже заспокоїли… – пожартував Андрій, невпевнено розсміявшись.

— О, а ще був…! – Яна різко запнулася, щось помітивши, і похапцем додала: – Ой, здається ваша кохана йде. Не заважатиму вам. Посміхайтеся і не нервуйте. Хай щастить, – вона підвелася і відійшла подалі.

— Дякую, бувайте, – відповів Андрій на автоматі, бо вже (знову схвильовано) дивився на дівчину, що прямувала до нього.

Напевно, Аня була готкою, або фанаткою тяжкої метал-музики, хоча у переписці вона про це ніколи не згадувала. Принаймні, її дещо моторошне вбрання наштовхувало лише на такі думки. Хто так вбирається? Довгий чорний шкіряний плащ – зовсім не по погоді, чорні нігті й темна губна помада, та ще й без шапки у такий мороз. Андрію вона відверто не сподобалася. Він вже почав шкодувати, що погодився на цю авантюру. Проте, два тижні переписки показали, що вона розумна, вихована і дотепна. «Дай їй шанс, – наказав він собі. – Не суди книгу по обкладинці.»

Проте, це переконання стрімко втрачало силу. Спочатку дівчина гучно шморгала носом, а потім, так і взагалі, хрипло прокашлялася і,  підтягнувши шмарклі, плюнула вбік. Не помітивши перехожого – зачепила його плечем і брудно вилаялася йому в слід. Її довге чорне і не дуже охайне волосся розвивалося в боки на легкому вітрі. Непривітний погляд втупився в Андрія і почав пронизливо свердлити його ще здалеку, ніби він чимось перед нею провинився. «Господи… та вона ніби якась відьма! Або сатаністка! – подумав він. – Дідько, оце я влип!»

Яна, хоч і робила вигляд, ніби дивиться у телефон, але з непідробною цікавістю скоса поглядала на першу зустріч «закоханих». З кожним кроком наближення неприємної на вигляд дівчини, Андрій аж голову в плечі втискував, ховаючись у пальто, як та черепаха в панцир.

— Я ізвіняюсь… – промимрила вона майже загробним низьким голосом, підійшовши впритул, – а ви случайно не…?

— Не! – різко, неочікувано навіть для самого себе, випалив Андрій з остраху.

Від несподіванки та аж відсахнулася, ніби ляпаса отримала.

— Тю… Шо «не»? – обурилася та. – Я даже спитать не успіла…

— Перепрошую, – сказав Андрій, опанувавши себе, хоча в душі вирував страшенний вихор емоцій.

Він вже гадав, що б таке збрехати прийнятніше, аби лише не видати себе справжнього. Яна вже й про телефон забула і зі стриманою посмішкою спостерігала тільки за ними.

— Запитуйте… Що ви хотіли? – видавив Андрій.

— Ви случайно не угостите даму сігарєткой?

— Ні, вибачте, – він полегшено зітхнув, – я не курю.

— Ясно… – вона розчаровано «цмикнула» і, відчалюючи на подальші пошуки дармової цигарки, пробубніла наспів: – Хто не куре і не п’є, той здоровіньким того…

Сміючись і прикриваючи рота рукою, повернулася Яна.

— Андрію, дихайте, бо ви зараз знепритомнієте, – сівши поруч. вона зайшлася сміхом ще дужче.

— Стараюся, – вже й він захихотів. – Фух… Я вже мав намір тікати з усіх ніг, куди очі дивляться.

— Потрібно було спочатку букет їй в обличчя жбурнути, щоб відволікти, а вже потім тікати! Я такий план завжди тримала напоготові!

— Ага… Така точно наздогнала б і таких мені букетів надавала, що вже б надгробний вінок знадобився.

Вдосталь нафантазувавшись і насміявшись, вони нарешті вгамувалися.

— Насправді, Андрію, – промовила Яна з посмішкою, але з деяким співчуттям, – мені шкода, що так вийшло…

— Тобто? Що ця страшна відьма виявилася не Анею? – пожартував він.

— Ні. Що Аня не прийшла, – Яна посерйознішала. – І щось мені підказує, що ваша подруга вже не прийде.

— Схоже, що ви маєте рацію, – погодився він, зажурено зітхнувши. – Зізнатися, я теж дотримуюся такої ж думки.

Андрій поклав букет на лавку і заходився розтирати червоні руки, хекаючи на них.

— Андрію, ви тут скоро в крижину задубієте, – вона схопила його руку. – Господи, та вони вже, як лід!

— Ну, трішечки є, – він дещо збентежено посміхнувся.

Яна схопила й іншу його руку і почала гріти в своїх. Нависла коротка мить мовчання. Андрію було приємно і водночас ніяково. Проте, руки він не висмикнув, а заворожено дивився на Яну. Вона підвела погляд на нього.

— Слухайте… А ви б не хотіли… – Яна завагалася на мить, але відразу повторила дуже впевнено: – Ви б не хотіли випити зі мною гарячої кави? Тут неподалік.

Андрій аж оторопів від такої несподіваної пропозиції. Але, ідея йому сподобалася.

— Ну… я так розумію, що чекати далі – марно. Тож, залюбки до вас приєднаюся, – він посміхнувся.

— Чудово! – радісно вигукнула Яна і буквально підскочила з лавки. – Ходімо мерщій, щоб не довелося вас із криги видовбувати!

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Різдвяне побачення, Dark Overlord», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Різдвяне побачення, Dark Overlord"