Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

В той час як Максим дав відповідь на мамине запитання, я старалася приховати своє здивування, яке було досить помітним. І це очевидно побачив він, адже його очі так і пропалювали мене. А потім розмова пішла за батьків Максима, про яких він не волів розповідати. На якусь мить мені здалося, що тема, яка пов’язана з його сім’єю є для нього не приємною. Може в нього погані стосунки з батьком, або з ними обома. Скоріше за все Максимко в дитинстві був ще тим розбишакою, і часто такою поведінкою доводив батьків до інфаркту.

Рано чи пізно таємниця про його батьків розкриється, а зараз вона поки набирає нових обертів. Впевнена була б його воля, він би взагалі залишився сиротою, чим мати ось таких батьків. Щось з його батьками не так, але що? Якщо його батько впливовий бізнесмен то стовідсотково зв’язаний з криміналом. Але що не так з матір’ю?

— Доню ходи зі мною, допоможеш мені на кухні! – вигукнула мама, чим і відволікла мене, від думок про батьків Максима.

— Звичайно мамо! – мовила я, та попрямувала слідом за нею.

Напевно буде говорити мені, щоб я розійшлася з Максимом, але я і так з ним не зустрічаюся. Ох даремно ти цю гру затіяла Мирославко! – говорив мені мій внутрішній голос, але зараз вже занадто пізно, тому буду грати далі. Однаково іншого варіанту в мене просто немає.

— Доню, ти негайно повинна розійтися з чим Максимом! – пошепки вигукнула матір, дивлячись в сторону Максима, який в той момент поглядав у вікно.

— Чому це мамо? – пошепки запитала, в неї здивована я.

— Пам’ятаєш я розповідала тобі про хлопця з парку, який мені нагрубив. Так ось це він!

— Максим! Ні він не міг цього зробити! – наголосила я, не повіривши словам мами.

—  Розпитай в нього, і він тобі все розповість! Раз ти рідній матері не віриш, – вимовила швидко мама, та вийшла в кімнату до Максима.

Я вийшла слідом за нею, глянувши невдоволено на Максима. Він не міг цього зробити, старалася заспокоїти себе я. Або ж він такий хороший лише зі мною, а з чужими грубий.

—  Максиме це правда, що ти нагрубив моїй мамі, в парку коли вона читала книгу? – кинула серйозний погляд, вдивляючись в його очі, підсвідомо шукаючи там виправдовування.

— Я попросив її допомоги, як і у інших людей в той день, коли в тебе розкупили всі солодощі. Але твоя мама відповіла мені доволі грубо, а я ж тим самим відповів їй на грубість. Адже ненавиджу коли до мене так звертаються, – спокійно відповів Максим, глянувши на мене.

— Я відповіла, що він повинен поважати старших. Адже я йому в матері годжуся. А цей хам мовив, що я йому горджусь в бабусі! Доню це нормально по твоєму? – кинула злий погляд мама, і від цього погляду ставало геть не добре.

—  Максим це правда? – промовила знервовано я.

— Я ж не знав, що вона твоя матір! Я думав це самотня жінка в якої немає нікого і вона свою злість зганяє на інших, – старався виправдатися Максим, але марно.

— Значить ти так до всіх ставишся, кого не знаєш! – мовила сердито я.

— Вибачте, я був грубий з вами, і приношу  свої щирі вибачення! – промовив винувато Максим, глянувши на маму.

— Не вибачу! – гордовито викрикнула мама, та пішла геть.

— Я думаю Максиме тобі теж час іти! – наголосила я, та попрямувала до вхідних дверей, щоб відкрити їх.

— Вибач, що все зіпсував! – вигукнув наостанок він, та вийшов з квартири, окинувши мене засмученим поглядом.

Я промовчала, зачинивши швидко двері. Спершись на них я по троху почала сповзати додолу. Я не таким уявляла цей вечір. Впевнена Максим теж. Все ж таки я досі погано розбираюся в людях. Адже в моїй голові навіть не вкладається те що, Максим міг назвати моя матір бабусею! Можливо в когось в такому віці вже є внуки, правнуки, але називати чужу сторонню жінку, бабусею, це вже занадто. Я ніколи не любила коли називали так мою матір. Адже вона не винна в тому, що так пізно народила доньку!

Моя думка про Максима, сьогодні зіпсувалася вкрай. І після такого я не збиралася виконувати його умову. Хай шукає собі іншу дівчину, для знайомства з батьком. А я почну своє життя якось без його набридливої уваги.