Читати книгу - "Не чіпай то на свята, Ізмайлова"

Під ялинкою майоріли різнокольорові подарунки, які чекали свого часу. Шевченки сиділи в обіймах одне одного. Віктор, тримав руку на животі Діани, Пархоменки роздивлялися гірлянду з фотографій, Влада, Морквинка, Арфа та Люда юркотіли на дивані за столом, розглядаючи свої новорічні вбрання.

Дівчата справді мали вигляд на славу. Влада прийшла в новій білій обтислій сукні. Сказала, що в ній є великий недолік: видно живіт після щільної вечері. Але, оскільки ми всі свої, планів наїстися до відпаду вона не міняла. Арфа сиділа як ялинка в сукні із зелено-бірюзових паєток і глибоким вирізом на спині. Люда була в червоній короткій елегантній сукні. Морквинка ж убралася в білу шовкову блузку з комірцем, усипаним блискучими камінчикам, та широкі чорні брюки. Дівчата виглядали дуже ефектно, але в той же час занадто розслаблено як для такого вбрання. Хто сидів у позі лотоса, трохи згорбивши спину, хтось підтягнув одну ногу під сідниці, бо так зручніше, хтось закрутив мотузочками ноги під столом. Я тішилася нашому святу, запаху їжі та Діан­чиному чоловічому сміху.

— Всі на місці. Улю, ось твій меджик і почався. Ми змогли зібратися о 21:05.

Метушня припинилася, як тільки Северин постукав виделкою об келих.

— Друзі! Нам неймовірно пощастило провести разом 2017 рік. Пограли у вісім мафій, з’їли з три­дцять пончиків на Світязі, покаталися на банані в Одесі, покупалися в океані в Португалії. І це все супроводжувалося сміхом і сильною підтримкою. Я хочу подя…

Чоловіка перебив дзвінок у двері. Ми перезирнулися з ним. Потім перевели погляд на Владу. Вона одразу перелякано випалила:

— Це не я. З моєї сторони вже всі прийшли.

Я перерахувала пальцем усіх гостей. Всі на місці. Можливо, сусіди або помилилися чиїсь гості поверхом. Таке буває.

У двері знову подзвонили.

Я пішла відчиняти, поки Северин закінчував свою промову.

Нашу оселю від дзвінка розділяв довгий коридор, який об’єднував три квартири на поверсі. Тож я взула чоловікові капці 43 розміру, щоб швидше повернутись до столу. Не хотілося гаяти часу, щоб подивитися у дверне вічко. Голосно прокрутила замок і швидко відчинила важкі двері.

— Добрий вечір. Ви Уля, хазяйка 25-ї квартири? — запитав вродливий брюнет.

— Так,— розгублено відповіла.

— Я — Назар. Зустрічатиму сьогодні Новий рік із вами.

Я вирішила, якщо не ворушитимуся, то, можливо, знайдеться бодай якесь словосполучення, щоб відповісти незнайомцю.

— А це ось смаколики від мене. Я не зміг готувати, бо кілька годин тому зійшов із літака, але привіз дещо цікаве з Німеччини. Тримайте,— простягнув важкий пакет хлопчина.

— Заходьте, Назаре,— все, на що спромігся мій зніяковілий мозок.

Поки Северин продовжував згадувати перемоги та невдачі року, що минав, я повісила в гардеробну пуховик гостя. Він зняв білі кросівки, які пасували до його святкового вбрання — чорних вузьких джинсів і білої сорочки.

Ми тихенько зайшли на кухню, де регіт від жартів мого коханого ніяк не вщухав. Я показала рукою на молодого чоловіка та феєрично оголосила:

— Знайомтесь, це — Назар. Він зустрічатиме 2018 рік із нами.

Глибоку зніяковілу тишу перебив Пархоменко:

— Братане, ти прийшов! Яка несподіванка! Як доб­ре, що ти все ж не посоромився,— плескаючи друга по спині та затискаючи його в міцних обіймах, вигукував Сашко.

— Я вагався, але не хотілося провести святкову ніч самому в квартирі. Маму лишили в лікарні ще на два дні, тому я наважився до вас приїхати,— зніяковіло сказав незнайомець.

Хлопець чотири роки тому виїхав працювати до Німеччини та набагато рідше став бачитися з найкращим другом дитинства Пархоменком, а тепер приїхав на кілька днів із Берліна, щоб провідати маму, а вона ще й із запаленням легенів потрапила в лікарню.

Северин побіг до сусідів по табуретку. А я тим часом знайомила новенького з друзями. Почала із парної сторони, де розміщалися сім’ї, а коли перейшла до частини вільних і незалежних, не змогла втримати посмішки. Дівчата вже сиділи, немов на прийомі в королеви Єлизавети, з рівними спинами. Кожна поглядала на нежонатика, як на потенційну здобич.

Назара втисли між Сашком і Шевченком, саме навпроти нашої клумби з дівчат.

Перед другим тостом, який готувалась сказати, я нахилилася до вуха Северина і прошепотіла:

— Саме зараз і почнеться справжнісінький екшн. Я відчуваю, що в повітрі коїться щось незвичне.

— Та ясно, що незвичне. Чотири левиці побачили антилопу. Зараз почнеться меджик махач за здобич.

Я не хотіла повторюватися після емоційної промови чоловіка щодо подій, які ми разом прожили у 2017 році. Тому почала мріяти про нові досягнення у 2018. Набажала примножуватися не лише за рахунок Шевченок, дивлячись у бік панянок.

— І головне — вірте в чудеса. Помічайте їх, адже доля підкидає нам сюрпризи не лише 31 грудня. З прийдешнім, друзі!

Дзенькіт приборів, поки ми куштували неперевершені страви, перебивав діалоги між дівчатами та Назаром. Кожна намагалася підсвітити свої сильні місця. Ми ж своєю чергою теж вихваляли дівчат як господинь.

Влада випадково торкалася під столом ніг Назара. Воно й не дивно, адже таких довгих ніг світ не бачив, лише Київ.

Морквинка висловлювалась загадками. Завжди, коли фліртувала, переходила на млосний, повільний тон спілкування. Це звучало як мантра та зачаровувало навіть нашу кицьку Карамельку, яка з першим гостем сховалася під диван.

Арфа постійно дзвінко сміялася, де треба й не треба. Часом зачіпала своїм великим бюстом склянку з просеко. Одну навіть розбила. Чи то для спец­ефекту чи то від незграбного руху, коли намагалася фаршировану рибу подати через весь стіл Назару.

— Це я сама фарширувала щуку. Спробуй. Така добра. Я дуже смачно готую,— сяяла білосніжною посмішкою Арфа.

Поки Люда відійшла від сварки із мамою, стіл перетворився на справжнє поле бою. І ніби було вже пізно йти в наступ, але Люда наважилася. ­Після того як Назар розповів, що останні два місяці дивився огляди різних автомобільних виробників, дів­чина ненав’язливо сказала:

— Назаре, я саме обираю собі машину. Не можу визначитися між «тойотою» та «маздою». Можливо, поділишся інформацією зі мною та й даси якусь слушну пораду?

Влада досі не торкнулася гори олів’є, яку поклала собі в тарілку за кілька секунд до приходу хлопця. Тримала під контролем рівень виступу живота. Зараз вона шкодувала, що