Читати книгу - "Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)"

Так у тиші Данилко зробив уроки. Цікаво, а чому ж зі мною він робить багато помилок? Я що щось не правильно роблю? З сестрами робила, вони все розуміли, що я їм пояснюю. І тут Данилко потребує пояснення чогось. А з Тимуром він все робить правильно.

Ми сіли їсти. Я приготувала пюре, котлети та салат. Овочі для нього я зібрала з нашого міні городу, який у нас на задньому дворику.

- Я хочу розповісти Ромчику про вагітність — сказала я та подивилась на Тимура.

- Якщо хочеш, я не проти

- Так, давайте. А, то мені вже не подобається ця таємниця — сказав Данилко — так, хочеться комусь розказати

- Ну, добре, синку. Зараз доїмо та подзвонимо дядьку — сказала я.

Ми доїли вечерю. Тимур сказав, що допоможе мені та помиє посуд. І коли він його почав мити, я сіла на диван, що у кухні та подзвонила брату. Він відповів миттєво. Як завжди наче чекає мого дзвінка.

- Привіт, сестричко. Як ви?

- Ні. Спочатку ти розкажи — вирішила відтягнути час та подумати як сказати йому про вагітність.

- У нас все добре. Алінка пішла з донечкою гуляти. А я тільки що повернувся додому з магазину. Так, а як у вас справи?

- У нас теж більш менш добре. Є і хороші новини і погані

- Що за хороші новини? Почни з них

- Ну, добре — я поставила телефон так, щоб мене повністю було видно. Встала та побачила обличчя Романа. Він був здивований.

- Ти вагітна?

- Угу. Вже шостий місяць — я сіла на диван.

- Сестричко, який я за вас радий. Ви знаєте, хто буде?

- У мене буде братик! — крикнувши, синок підбіг до мене

- Мг... то у мене буде ще один племінник — Роман почав посміхатись.

- Так. А у мене лише одна племінниця — я скривилась, роблячи обличчя сумним.

- А у мене жодного рідного племінника чи племінниці не буде — сказав Тіма та подивився на мене.

- Ліля, я думаю, що все у нас попереду — сказав брат та посміхнувся — ви йому вже вибрали ім’я?

- Вибрали, але це поки що таємниця. А ще одне, те, що я вагітна з нашої сім’ї знаєш тільки ти

- Ти мені цю новину першому розповіла?

- Так. Всім іншим розповімо трохи пізніше

- Мені приємно, що я дізнався про це першим

- Я так і думала, що ти так скажеш. У тебе такі ж слова були, коли я була вагітна дівчатками — ми дійсно так само зробили і тоді. Перший дізнався Роман. Він мій найкращий друг так сказати.

- А, що за неприємні новини?

- Розмовляла з Богданом. Ми про нього дізнались дуже багато цікавого — я подивилась на синочка — Данилко, піди пограйся машинкою

- Сам це хотів робити — Данилко побіг. А до мене підійшов Тимур. Він сів біля мене та обійняв мене.

- Так, що ви про нього дізнались?

- Виявляється, що він сидів у в’язниці... п’ять років — сказав Тимур. Я подивилась на брата. У нього було обличчя більш ніж здивоване.

- А до того як це дізнались ми його з Данилком познайомили. Він від нас не відстав би

- Хто? Данилко чи Богдан?

- І той і той. Данилко весь час питав про тата. А Богдан настирливо просив, щоб я його познайомила з Данилком

- Оце так новини

- А якщо ми заборонимо йому зустрічатись з Данилком, то він подасть до суду. Я не знаю, що робити. Не хочу, щоб син зустрічався з таким татом. Що мені робити?

- Тобто ти не хочеш суду і щоб Данилко з татом зустрічався теж?

- Саме так

- Але я думаю, що це неможливо — сказав Тіма.

- Мені теж так здається... на жаль — підтримав Тимура Роман — слухайте, якщо вам знадобиться адвокат, скажіть мені. У мене є знайомий адвокат

- Дякую, братику. Я сподіваюсь, що він не знадобиться

- Я теж на це сподіваюсь, сестричко. А зараз пробачте, мені треба йти. Аліна з Олею прийшли

- Звісно. Бувай — брат поклав слухавку. А Тіма подивився на мене.

- Сподіваюсь нам не знадобиться адвокат

Після розмови з братом ми пішли до Данилка. Дивились як він грає машинкою.