Читати книгу - "Пестунка Долі, Роман Олійник (Argonayt)"

Інколи чоловіки нагадують зіпсовану шоколадну цукерку. Зовні у неї гарна, лискуча обгортка, а от всередині одне гидотне паскудство. В цьому жінка переконалася на власному досвіді. Її шлюб з Більченком виявився повною катастрофою. Ні, спершу все виглядало наче в романтичній казці. Борис був галантним кавалером котрий засипав її вишуканими компліментами й дорогими подарунками. Вони безтурботно проводили весь свій час у веселих розвагах та подорожах по екзотичних курортах. Батьки грошей на дітей не шкодували, а ті сповна користалися таким становищем.

Перші поцілунки, його ніжні, лагідні обійми й такі солодкі зізнання в своїх пристрасних почуттях піднесли дівчину на вершину неймовірного блаженства. Проминуло зовсім небагато часу як вони заручилися, а згодом стали на рушничок щастя. На бучному весіллі запрошені гості, серед яких була й еліта їхнього містечка, здавалося очей не відводили від таких красивих й закоханих наречених. Їм, без перебільшення, заздрили всі присутні, а красномовним побажанням і багатослівним здравицям здавалося не буде кінця. Хтось з цих «доброзичливців» і наврочив.

Вже під час їхнього медового місяця Тамара трохи прозріла й нарешті зауважила перший, суттєвий недолік свого судженого. Він виявився надзвичайно азартною людиною. Борис полюбляв грати і зазвичай був нездатний сказати собі елементарне «стоп». Покер з друзями, рулетка в казино, чи навіть звичайна лотерея могли «завести» його з півоберту. Чоловік вмить забував про все на світі не в змозі контролювати свою залежність. Відчуття адреналіну отриманого від виграшу, чи то програшу, було для нього чимось таким значущим, від чого він нізащо б не відмовився.   

На початку молода дружина не надто переймалася цією вадою чоловіка. Здавалось би не такі то вже й значущі клопоти, адже алкоголю він багато не п’є, наркотиків не вживає, на інших жінок не заглядається. А те що полюбляє бездумно тринькати гроші, так і вона не безгрішна й також дозволяє собі чималі витрати на всілякий модний одіж та дорогу косметику. Батьки в обох ж бо небідні і вже точно рідних дітей забезпечать всім потрібним для заможного й безтурботного існування.

Ось тут самовпевнена Тамара чи не вперше в житті отримала добрячого щигля по носі від своєї долі. Сувора реальність незабаром наочно продемонструвала жінці як, начебто дріб’язкова проблема може буквально за мить перетворитися на велику біду, котра здатна зруйнувати їхнє щасливе життя. Борис не переставав грати і доволі швидко пустив за вітром практично всі гроші котрі у них були. Звісно спершу батьки не відмовляли молодому подружжю у фінансовій підтримці, але і їхні можливості були не безмежними. Минуло зовсім небагато часу як тато Томи відмовився сплачувати захмарні борги свого безпутного зятя. А трохи згодом перестав допомагати синові і його рідний батько.

Доволі довго жінка вперто намагалася повернути свого судженого до тями. Однак її довірливі розмови, слізні благання, і навіть шалені скандали не дали ніякого результату. Борис неодноразово клятвено обіцяв взятися за розум та побороти свою фанатичну залежність, але дане слово міг дотримати лишень лічені місяці, а то й тільки тижні. Врешті-решт Тамарі все це набридло і вона, ледь не силоміць, відправила чоловіка на заробітки закордон. Жінка не плекала великої надії на те, що на чужині він перестане грати й почне хоч частково забезпечувати їх, але… Хоча б не буде тут мозолити їй очі, не псуватиме настрій своєю присутністю, не заважатиме жити тим життям яке вона собі вже намітила. А плани у Тамари Іванівни були грандіозні, адже вона зуміла влаштуватися працювати молодшим бухгалтером у найбільшій торговельній компанії їхнього регіону. Посада нібито й не надто солідна, однак які заманливі перспективи відкривалися на майбутнє…