Читати книгу - "Покоївка під прикриттям, Тейлор Грін (Taylor Green)"

Я стояла перед дзеркалом у ванній кімнаті в квартирі Ярового, в його ж халаті, в його капцях сорок четвертого розміру, з його темно-синім рушником на голові, відчуваючи якесь дежавю.

Зараз вийду і знову червонітиму, поки він, не звертаючи уваги на мій зовнішній вигляд, покличе розбиратися зі справою Гончарових. А мені так хотілося ще трохи тих міцних, безпечних обіймів, коли його руки тримають над землею, не 
даючи впасти, і так спокійно одразу стає. 

Зітхнувши, я відігнала від себе сумні думки, розмотала тюрбан з рушника та, розчесавши пальцями вологе волосся, відімкнула двері. 

— Ксеню, ходи сюди, — почула зі сторони кухні й повільно наблизилась до дверей. 

Денис чаклував над сковорідкою, посипаючи приправами щось м’ясне та 
ароматне. 

— Дістань тарілки, будь ласка, — не обертаючись попросив чоловік і махнув лопаткою кудись ліворуч від себе. 

Я повільно прошльопала повз нього, намагаючись не погубити вдвічі більші за мою ступню капці, відчинила верхню шафку та піднялася навшпиньки, щоб дотягнутися до стосу тарілок. Та тільки-но нахилилась вперед, як ступня раптом поїхала назад. Встигла тільки зойкнути від здивування, як вже знаходилася в кільці сильних рук. 

— Господи, ні секунди без пригод, — пробурчали над вухом. 

Моє серце на мить завмерло, коли відчула всім тілом його тепло. Повільно опустила руки і торкнулася пальцями тильної сторони його долонь. 

Заплющила очі, вбираючи в себе це відчуття захищеності. Відхилилась трохи, піднімаючи підборіддя, і, торкнувшись маківкою його плеча, видихнула. 

І все, про що я мовчки благала, — подарувати мені цю мить. Чи кілька митей. Вони були мені необхідні. 

Коли він різко відпустив, здригнулася. Злякано напружилась, очікуючи чого завгодно, навіть глузування. Але точно не впевненого:

— До біса все! 

Денис розвернув мене, тримаючи за плечі, кілька секунд похмуро вдивлявся своїми зеленими очима, а тоді нахилився. Теплі губи торкнулися 
моїх. 

Наче удар блискавкою. Все тіло заніміло, серце зупинилося, а тоді забилося з такою навіженою силою, розносячи венами адреналін, що зашуміло у вухах. Хоч у мене й не було аж надто багато практики в поцілунках, з Яровим це давалося легко. Так, наче я була створена для цього. Підлаштовувалась під найменші рухи, відчуваючи трепет від його впевненості. Тремтіла від хвилювання, від його запаху, від близькості. Це було схоже на якийсь нереальний міраж. Те, що Яровий сам поцілував мене. І мені це до біса подобалося. 

Однак коли тепла рука, смикнувши за зав’язки на поясі, опинилася під халатом, я мимовільно сіпнулася. І чоловік це помітив. Завмер, відхилившись трохи, здивовано заглянув у вічі. 

— Ти мене… боїшся? — хрипко спитав, змушуючи запалати від сорому під пильним поглядом. 

— Невідомість завжди лякає, — пробурмотіла я, вичавивши криву, тремтячу посмішку.

Але він зрозумів. Точно зрозумів. Завмер на кілька секунд, руку відсмикнув. Стало якось незатишно і прохолодно. Невже це все? Я все зіпсувала... 

— Ксеню, ти й так багато пережила за ці дні, — зітхнув Денис. — Не думаю, що ти готова… Давай просто повечеряємо, і я вкладу тебе спати.  

Я нахмурила брови, роздумуючи. Повечеряти і спати?! Було так добре в його обіймах. Я навіть відчула щось схоже на збудження. Не хочу, щоб цей момент обірвався отак через мою недосвідченість! 

— Ні, — тихо, але твердо мовила.

— Ні? 

— Ні, — здійнявши підборіддя, глянула просто у вічі.

Й, піднявшись навшпиньки, схопилася за його плечі пальцями та притислася до губ поцілунком. І Яровий здався. 

— Тримайся, — пробурмотів мені в губи. 

А тоді, схопивши за талію, відірвав від підлоги. Не встигла кліпнути, а вже сиділа на кухонній тумбі. Капці з глухим стукотом впали на долівку, халат 
сповз із плеча, залишаючи мене перед голодним чоловічим поглядом майже голою. Та стало зовсім не до того, коли теплий язик пройшовся від ключиці до грудей. Щетина зачепила сосок, і тілом прокотився електричний струм. А потім Денис торкнувся долонею в мене між ногами, одночасно вбираючи в рот другий сосок, і я забула про все на світі. 

Вчепилася пальцями в край стільниці, прогнувшись у спині. Закусила губу, щоб не стогнати. Та допомагало це недовго. Коли Яровий, підхопивши мене попід коліна, змусив лягти на спину та схилив голову до моїх стегон, я забула, як дихати. Вологий, м’який язик торкнувся, здавалося, усіх нервових закінчень, що зосередились у мене між ногами, і я скрикнула. 

Затремтіла, відчуваючи кожен рух на чутливій шкірі, як гарячі імпульси розносились тілом, аж темніло в очах. 

— Де-нис, — прошепотіла, пробуючи його ім’я на смак. — Будь ласка… 

Чоловік миттю випростався, підтягуючи мене за талію до себе. Поцілував так жадібно та глибоко, ніби хотів випити усю. Та й я не поступалася. 
Хотілося стати ще ближче, обійняти ще міцніше, розпробувати, розчинитися… Майже вдалося стягнути з нього футболку, та він похитав головою. 

— Не тут, — хрипко відповів. 

Підхопив попід стегна, змусивши схрестити ноги за його спиною, та розвернувся до дверей. Мозок відмовлявся збирати до купи якісь думки, тому я просто заплющила очі, насолоджуючись відчуттям близькості і тепла.

Дорогою до спальні загубили халат, а потім я таки стягнула з Ярового кляту футболку. Коли він поклав мене на ліжко та заходився знімати джинси, я нарешті змогла роздивитися його тіло. І широкі плечі, і груди, вкриті негустим темним волоссям, і м’язи живота, що то напружувалися, то розслаблялися, і руки з візерунками вен під загорілою шкірою.

Глитнула, облизнувши пересохлі від хвилювання губи. 

— Що? — з посмішкою спитав Денис, певно помітивши мій заворожений погляд, і жбурнув штани кудись у кут. 

А наступної миті вже нависав наді мною, вдивляючись в обличчя. Якщо шукав у моїх очах сумнів, то марно. 

Всміхнувшись цій думці, притягла його за шию та, прогнувшись, притислася всім тілом. Сама від себе такого не очікувала. Здавалося, ніби тіло краще за мене знало, що робити. І я не пручалася, повністю довірившись відчуттям.