Читати книгу - "Новенька, Мар'яна Доля"

Дівчина, імені якої Ліза так і не дізналася ( бо ж якось дивно питати у кращої подруги: “Слухай, а як тебе звуть?”) ще трішки порозважала її плітками про всіх на світі, і пішла додому. 

Зачинивши за нею двері, Ліза обійшла квартиру, з цікавістю роздивляючись і сучасну побутову техніку, і домашній кінотеатр, і ванну кімнату з джакузі. “От живуть же люди, не те, що ми в селі”, — думала дівчина.

Вона відчинила ще одні двері, поряд з Кіриною спальнею — і побачила маленьку кімнатку, яку повністю займали вішалки з одягом та полиці із взуттям. 

Нічого собі! Власна гардеробна! 

Дівчина думала, що така розкіш буває лише у голівудських зірок чи доньок мільйонерів.

Вона не втрималася і почала знімати з вішалок модні вбрання та приміряти їх. До чого ж було класно бачити себе такою гарною. І, ніде правди діти, Ліза якоїсь миті щиро бажала назавжди залишитися Кірою. От якби сталася якась плутанина, і вона не повернулася до своєї власної, нудної й некрасивої  тілесної оболонки. Будучи донькою забезпечених людей, ще й з такою привабливою зовнішністю, вона могла б завиграшки досягти успіху в житті.

Стати актрисою, чи моделлю, чи  бізнес-леді. Зустрічатися з найкращими хлопцями, купувати собі все, що побажає. Вона пригадала, як Кіра хвалилася, що на вісімнадцятиріччя мати пообіцяла подарувати їй власний автомобіль. 

На мить замружила очі, уявивши себе за кермом розкішної автівки. І цієї миті почула, як рипнули двері гардеробної і хтось увійшов до кімнати. Вона злякано здригнулася, схопила першу-ліпшу сукню і прикрилася нею, адже була в самій білизні.

Злякано дивилася на чоловіка середніх років, який зовсім не знітився, побачивши її напівроздягненою, а,навпаки, заусміхався і підійшов ближче.

 — Що, сонечко, збираєшся на чергову гулянку? — поцікавився він. — А уроки хто за тебе вчити буде? 

 — Я нікуди не йду, — злякано відповіла Ліза. — Просто вирішила підібрати одяг на завтра!

Вона гарячково згадувала те, що їй було відомо про Кірину сім’ю. Здається, однокласниця мимохіть згадувала, що її батьки розлучилися і мама вдруге вийшла заміж. Отже цей дядечко з такою неприємною посмішкою — вітчим Кіри? 

 — Так нікуди не годиться! — підвищив голос чоловік. — Ти одягаєшся до школи, але виглядаєш, як дівка з борделю! Вже, мабуть, з усіма хлопцями переспала? І не соромно тобі?

Ліза розгублено кліпала очима. Вона навіть не знала, що відповісти на цю агресію.

 — Що я вам зробила? — зрештою зважилася сказати. — Чому ви ображаєте мене?

 — Що ти зробила? Ходиш тут роздягнена, дупою трусиш! Спеціально, щоб мене спокусити!

І він простягнув свою велику шкарубку долоню та боляче вщипнув її за плече.

Ліза встигла ухилитися від його рук, які намагалися її обійняти. З усієї сили відштовхнула нападника, кинулася до виходу з кімнати. Він не гнався за нею, тільки повернувся вслід і продовжував брудно лаятися. Ліза зрозуміла —  чоловік п’яний. Дівчина швидко вскочила до спальні і зачинила двері — добре, що вони замикалися на ключ.

Обличчя пашіло, серце калатало так, немов вона тільки що пробігла стометрівку на швидкість.

Ліза стояла, притулившись щокою до дверей, і слухала, як важкі кроки Кіриного вітчима віддаляються, а його сварливий голос робиться все тихішим, поки його зовсім не стало чутно...