Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

Максим

Ось і настав день, коли в мене з’явився вільний час, і я зможу розібратися з батьком. Він повинен поплатитися, за те що зробив з Мирославою. І прихопивши з собою копії документів, я вирішив поїхати до нього. В глибині душі я розумів, що не повинен чинити так з батьком, але він перепаскудив не тільки моє життя, але й моєї дружини. А я це так просто залишити аж ніяк не можу.

Саме через нього Мирослава зараз боїться закохуватися, будувати сім’ю, вагітніти. Адже саме він завдав їй цю моральну травму. А батька я просто викреслю зі свого життя однаково, що його взагалі не існувало. Хоча він і так був майже відсутній в ньому.

Найкращі моменти мого життя проходили в селі у бабусі та дідуся, а потім починалося звичайне повсякденне життя. Матір постійно в лікарні, а в батька своє життя, в яке діти не входили. Нашим вихованням здебільшого займалася Лариса Іванівна. Вона працювала в нас покоївкою багато років, аж поки ми не повиростали, і вона не пішла на пенсію. Ця жінка замінила мені батьків, а зараз я навіть не знаю де вона.

Пам’ятаю коли мені було шістнадцять, батько дуже сильно погрожував їй, і просив більше не з’являтися в нашому житті. Якби я зараз хотів її знайти! Та пройшло вже десять років, і за цей час жінка могла б уже померти. 

Я був завжди чужий з батьками. Вони рідко цікавилися моїм життям, успіхами у школі. За наше з сестрою життя, вони звалили відповідальність на інших людей, яким платили за це гроші. Мені постійно було жаль сестру, адже батько її сильно ненавидів, через те що вона народилася дівчиною, а він хотів понад усе щоб в нього був перший син. Я старався заступитися за сестру, але я буде слабкий в порівнянні з батьком. Та й він взагалі не вважав мене за чоловіка. Говорив, що я тюхтій, ганчірка! Тоді мені було лише п’ятнадцять, і саме в той час я серйозно взявся за своє життя.

Почав ходити до спортзалу. Займатися спортом. І зараз я досі інколи туди ходжу, щоб тримати себе в формі. І зараз я повна протилежність того слабкого, вразливого, боязливого юнака. Зараз я боюся лише одного! Втратити Мирославу! Адже вона дуже важлива для мене, і мені б хотілося, щоб вона таке ж відчувала до мене. Приїхавши до батька. Я тихо зайшов до будинку. Почувши як він з кимось розмовляє. Я дуже тихо підійшов до дверей, щоб підслухати його розмову.

— Ну що вже спекався своєї невісточки!

— О так! Після всієї правди, що дізнався Максим. Тепер він остаточно її кине. Адже мати стосунки з дружиною, яка до того спала з твоїм батьком, як на мене це дико.

Я ледь стримував свою агресію! Буря емоції кипіли в мені, і здавалося ще трохи, і я стану вулканом. Ось тільки замість лави з мене будуть іти нецензурні слова, лайка, і хтось добряче отримає стусанів. «Головне зараз тримати себе в руках Максиме» — повторював до себе я, щоб хоч трохи потушити свій гнів.

— Дивись ти пообіцяв, що моя Єва одружиться на твоєму Максимові. Адже вона вже давно його кохає.

Яка в біса Єва! Я не знаю ніяких Єв! Ще тільки мені цієї дівчини для повного комплекту пригод не вистачало. Ото буде повна халепа, якщо батько надумає мене з нею знайомити.  

— Я знаю! В мене Максим красивий парубок! Мрія кожної дівчини!

Що за! Я мрія кожної дівчини? Ох як же глибоко ти помиляєшся батько. Адже я хочу бути мрією лише однієї дівчини! А на всіх інших мені начхати!

— А моя Єва теж красуня! І такої красуні гідний тільки Максим! Так що, ти там постарайся, щоб наші діти були разом, адже це в твоїй компетенції.

Я почувши кроки вирішив сховатися в одній із кімнат. Це нормально, що якихось два чоловіка за п’ятдесят будуть вирішувати мою, з якоюсь там Євою долю. Звісно ж ні! Хто така ця Єва! Де ж ми могли з нею бачитися, щоб ця дівка змогла закохатися в мене настільки...

Я негайно сьогодні обірву всі зв’язки з батьком,  і байдуже, що він захоче позбавити мене грошей, і всього того, що мені дав. Це давно потрібно було зробити, а я чомусь вагався. Зараз я піду до нього, і все йому скажу, в його самолюбне обличчя. Нехай забирає машину, гроші, і все що він мені дав. Прийшов час покінчити з чим раз, і назавжди! Тепер в мене буде нове життя, в якому не буде батька.

Я заходжу до кімнати, і сідаю на диван навіть не вітаючись з батьком.

— Ти навіть не привітаєшся до батька! — вигукує невдоволено він, і нерви на його обличчі здригаються.

— А навіщо?! А хіба він заслуговує на це! — спокійно вимовляю, дивлячись батькові в очі.

— Ясно все з тобою! Ти на розлучення вже подав документи? — запитує знервовано він.

— Ні, і навіть не збираюся! До речі хотів тобі сказати, я нещодавно змінив прізвище на інше. Більше я не Зарубін! Від тепер я Матвійчук!

Вирішив почати з удару по його самолюбстві, адже він обожнює своє прізвище, і хоче щоб воно мало продовження. А тепер рід Зарубіних закінчиться, і почнеться той рід, який заслуговує мати продовження. Так матір в мене не найкраща. Але дідусь з бабусею — це святі люди. Вони дали мені з Соломією багато чого, і цього я ніколи не забуду.

— Та як смієш! — голосно кричить батько, і підходить до мене. Хто тобі дав право змінювати прізвище! Ти Зарубін! — тикає мені пальцем біля обличчя.

— Я дорослий чоловік, і маю право змінювати прізвище на те, яке захочу. Мій дідусь для мене набагато більше зробив, чим ти! — спокійно говорю я. А ось в батька зараз точно дах зірве.