Читати книгу - "Вибрані твори"

Зибенко (Пирогова) Наталя (1903-1995). Нар. у Ковелі на Волині, пом. у Сіднеї, Австралія. Інженер-агроном, письменниця, публікувалася у «Літературно-науковому вістни-ку», приятелювала з О. Телігою.

Зося — працівниця у родині президента УНР в екзилі Андрія Лівицького у Варшаві.

Зоя — див.: Плітас (Равич) Зоя.

Ідочка, Іда — див.: Холодна Леоніда.

Ільницькі — знайомі О. Теліги, жили у Варшаві.

Ірлявський (Рошко) Іван (1919-1942). Нар. у с. Ірлява на Закарпатті, розстріляний німцями у Бабиному Яру. Поет, співробітник О. Теліги, учасник українського націоналістичного підпілля, похідних груп ОУН. У Києві у 1941 р. — секретар Спілки Українських Письменників, співробітник журналу «Літаври».

Кабачків Іван (1874-1962). Нар. у с. Вереміївка на Черкащині, пом. у Нью-Йорку. Економіст, правник. Після Першої світової війни жив у Празі, а після Другої — у США. Викладач в Українському вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова у Празі.

Кедро Ростислав, псевдонім поета неокласичної школи Івана Манастирського, відомого з його поеми «Мойсей», яка була надрукована у «Вістнику».

Кляра, Клара, Клярця. Наталя Лівицька-Холодна деякі листи до О. Теліги підписала іменем «Юлія», а О. Теліга до неї — Кляра, Клара, Клярця. У час того листування Н. Лівицька-Хо-лодна читала роман Руссо «Юлія, або Нова Елоїза», у якому пишеться про листування Юлії Дентаж з Кларою Дорбе. Так вони і застосували імена цих персонажів у своєму листуванні.

Кобрин Василь. Нар. на Закарпатті, розстріляний німцями у Бабиному Яру у 1942 р. Учасник підпілля ОУН. Співробітник О. Теліги, у жовтні 1941 р. разом з нею виїхав нелегально з Рівного до Києва.

Кравців Богдан (1904-1975). Нар. у с. Лопянка Івано-Франківської обл., пом. у м. Ратерфорд, США. Поет, журналіст, громадський і політичний діяч. Голова Союзу Української Націоналістичної Молоді уЛьвові (1928-1929), редагував часописи і журнали націоналістичного спрямування «Даж-бог» (1932-1934), у якому були друковані поезії Богдана Ігоря Антонича, О. Ольжича, Є. Маланюка, також був редактором журналу «Обрії» (1936-1937) та інших.

Крижанівський Андрій (1907-1950). Письменник, співредактор журналу «Ми» у Варшаві (1933-1937), автор роману «Сонце у пісках». Н. Лівицька-Холодна відчувала до нього симпатію.

Куриленко Василь (1903-1942). Нар. у Чернігівській обл., пом. у Косові Івано-Франківської обл. Інженер-лісник, публіцист, поет. Друг О. Теліги. Вона присвятила йому вірші «Життя» та «Сонячний спогад».

Лащенко Олег (1914-1998). Нар. у Києві, пом. у Нью-Йорку. Публіцист, літератор, громадський і політичний діяч. Член похідних груп ОУН. Побратим О. Теліги, редактор посмертної і першої збірки поезій О. Теліги «Душа на сторожі» (1946).

Леонід — див.: Мосендз Леонід.

Лепкий Богдан (1872-1941). Нар. на хуторі Кривенькому на Тернопільщині, пом. у Кракові. Письменник, поет, літературознавець, член письменницького об’єднання «Молода муза», автор історичного роману «Мазепа».

Липа Юрій (1900-1944). Нар. в Одесі, загинув у с. Бунів на Львівщині. Жив у Варшаві та інших містах Польщі. З 1932 р. — громадянин Польщі. Лікар, громадський діяч, поет, письменник. Співпрацював з часописами «Літературно-науковий вістник» і «Вістник», співзасновник журналу «Ми». Автор поетичних збірок «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938), романів, оповідань.

Лівицька-Холодна Наталя (1902-2005). Нар. у с. Гельмя-зів на Черкащині, пом. у Торонто, Канада. Поетеса, перекладачка, громадська діячка, дочка Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького, дружина художника Петра Холодного, молодшого (одружилися у 1924 р.). Подруга О. Теліги. Дружили і листувалися у 1932-1933 роках. Поява у Варшаві літературного журналу «Ми», у якому вона друкувалася і який підтримував уряд УНР в екзилі, виступи цього журналу проти націоналістичного журналу «Вістник» Д. Донцова, спричинили розрив дружніх відносин поетес і довели до призупинення їхнього листування. Останній лист О. Теліга написала до Н. Лівицької-Холодної 11 вересня 1933 р. Авторка поетичних збірок «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937).

Ліперовська Зоя — друга дружина батька О. Теліги, І. Шовгеніва. Одружилися після смерті першої дружини — Юліяни у 1929 р. Після цієї події батько зовсім відсторонив від себе свою дочку О. Телігу. У них обірвався всякий родинний зв’язок.

«Літаври» — літературно-мистецький часопис, який редагувала у Києві восени 1941 р. О. Теліга. Вийшло чотири випуски, після чого часопис був закритий німцями.

«Літературно-науковий вістник» — місячний журнал. Виходив уЛьвові (1898-1906), у Києві (1907-1914, 19171918), ізнову уЛьвові (1922-1932). Редакторами журналу були І. Франко, М. Грушевський і О. Грушевський. З 1922 р. редактором журналу був Д. Донцов.

Лоський Ігор (1900-1936). Нар. у м. Люблин, Польща, пом. уЛьвові. Учасник бою під Крутами, громадський і студентський діяч, доктор філософії. Після Першої світової війни навчався у Берліні і Празі. 1932 р. переїхав до Львова. До нього відчувала симпатію Н. Лівицька-Холодна.

Лукасевич Левко (1897-1982). Нар. у Києві, пом. у Празі. Учасник бою під Крутами. Економіст і філолог. Навчався у Празі, з 1930 р. жив у Варшаві, активний учасник українського громадського життя.

Лукасевич Стефанія. Померла у Празі у 1979 р. Дружина Левка Лукасевича. Філолог, громадська діячка. Жила у Варшаві, де була активним членом «Союзу українок-емігран-ток у Польщі» та «Українського клюбу».

Лукасевичі — родина громадських і політичних діячів, приятелів О. Теліги. Після Першої світової війни вони жини у Празі, а згодом оселилися у Варшаві. Євмен Лукасевич — лікар, громадський і політичний діяч, голова у 1918 р. дипломатичної місії УНР у Швайцарії, батько Левка Лукасевича,