Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Ми прогулюємося або йдемо на рекорд по швидкій ходьбі? - важко дихаючи, захекавшись , кинув ззаду Дуейн, ледве встигаючи за нею, усі його три ока дивилися в різні боки. - Ми занадто довго біжимо в одному напрямку .

- Зате покращилася циркуляція крові і за цієї умови мізки повинні міркувати краще.

- Наскільки краще?

- Не знаю. Може для просвітлення мені потрібно зробити ще пару кіл. ... Стривай ... що це там? - пригнувшись, Сара вдивлялася в руїни, які лежали  поблизу. - Там щось промайнуло.

На голому камінні колишніх стін зруйнованої будівлі лежав ... арахноід чужак. Вигляд у нього був знеможений, одяг моторошно курний незрозуміло якого кольору, тіло висохле. Але нехай і знесилений - все-таки він був ще живий. Піднявши автомат, Дуейн збирався пристрелити ослабленого арахноіда без зайвих слів, але Сара раптом завадила йому.

- Це неправильно, він не захищається. Я не хочу бути причетною до його вбивства, - і з цими словами підійшовши ближче, дівчина сміливо простягла арахноіду свою флягу із залишками води. Не роздумуючи , той схопив воду, жадібно ковтаючи дрібними ковтками.

- Це погана ідея, Саро, зараз він зміцніє і у нього є жала. Я повинен пришити його, поки він не пришив нас.

- Ні! Як тебе звати? - звернулася вона до чужинця, розглядаючи риси його обличчя під шаром бруду.

- Звуть? - здивовано перепитав він. - Я дозволю тобі піти, жінко.

- Як великодушно. Обнадіює те, що ти не тварина.

Але арахноід вже зник в ущелині.

- Павуче, я стратив, - це було перше, що випалив Дуейн, як тільки ворота за ними зачинилися. - У руїнах ми наткнулися на вмираючого від спраги арахноіда.

- І що? - напружившись вигукнув Павук, поїдаючи їх очима. Інші брати вже оточили Дуейна та Сару. - Сподіваюся, ти вбив його?

- У тому й справа що ... ні. Сара не дозволила. Вона ... дала йому води. Після чого він втік.

- Що?? !! - роздратовано закричав Павук, так що відгомони від його голосу розлетілися по всьому Остіну. - Якого біса?!! Саро!!!

- А що цілком у її дусі, - спокійно знизав плечима Ів. - Ти запросила до нас гостей, дорога?

- Але ж я... - бачачи такий сплеск розчарування , Сара запнулася.

- Я спробую його вистежити і наздогнати, - кинувся до воріт Ксан.

- Не варто він вже далеко. Даремно витратиш сили, - зауважив Ів. - Судячи з того, що він був зневоднений - у нас є днів вісім.

Павук не зводив зневажливого погляду з дівчини, і це його мовчазне засудження поранило її сильніше, ніж слова.

- Не можна вбивати слабких і беззбройних, від цього світ не стане краще. Він має таке ж право на життя, як і ми, - виступила Сара на свій захист.

- Як же ти не розумієш - він приведе сюди своє гніздо або цілу колонію. Він бачив дівчину і знає, що тут є вода. Тепер сутички не минути, - похитав головою Павук. - За те що ти сьогодні зберегла це життя, Саро - завтра ми можемо втратити десяток життів. Якщо арахноідів кілька - вони вистежать де колодязь і нападуть на твій улюблений форт Зіру, а потім прийдуть сюди за тобою, тому що тебе можна вигідно продати. Тут співчуття часто згубне! Вітаю, твоя гуманність підписала смертний вирок комусь із нас! - вигукнув він, покидаючи коридор. Слідом за ним розійшлися і інші, залишаючи дівчину в компанії Іва.

- Я просто не змогла б по-іншому, - підняла вона на нього очі повні сліз.

- Знаю, - зітхнув Ів, пригортаючи її до себе. - Ми вб'ємо поганих хлопців , якщо вони сюди раптом сунуться. Такий вже цей світ, місця біля води на всіх не вистачає, і хижаки перегризають один одному горло. Просто ти не хижак і бачиш все інакше, по-людськи. Не бійся, я подбаю, щоб з тобою нічого не сталося.

- Тепер я боюся не за себе, Іве.

- Ну, звісно, - посміхнувся він, піймавши її погляд. - Тут ти обзавелася купою друзів, та й мої брати стали тобі майже ріднею. Але погодься, в цьому теж є певна принадність екстриму. Люблю такі дні, коли ця тяганина пересувається з однієї мертвої точки на іншу!

- Мені більше не потрібен ніякий екстрим. Досить того, що в моєму житті є ти, - вимовила дівчина.

Сарі довелося обійти весь форт Остін кілька разів в пошуках Павука. Їй вже почало здаватися, що він навмисне уникає її, поки вона не натрапила на нього в радіорубці.

- Може бути, на твою думку я вчинила нерозумно, - заговорила Сара, перериваючи його розмову з одним із мутантів. - Але я нікому не хотіла нашкодити. Робе, мені буде ще важче, якщо ти будеш на мене злитися.

- Я не злюся на тебе, Саро. Просто суть в тому, що це не твій світ, щоб його зрозуміти потрібно народитися в ньому і виживати день у день , - за цей час Павуку мабуть вдалося зважити ситуацію, але по ньому не можна було сказати, що він спокійний. - Так ти кажеш, ваша зв'язок з Івом сильно чутливий? 

- Боже, до чого це? Я зараз не можу обговорювати ще й шлюбні ігри арахноідів.

- А ми й не будемо з'ясовувати стосунки , -  промовив він. - Ми будемо займатися коханням кожен день, по три рази, а може й більше, поки дехто не перекриє канал. І навіть не смій заїкатися , що я мстивий. Виживає сильніший, а раз у нас з Івом особиста війна і ти тому причина, значить, я буду використовувати усі методи поки не дійду до крайнього.