Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

Варто було йому її відпустити - як він знову зник. Сара в подиві закусила губу. Таким вона Хелла собі навіть не уявляла, це було свого роду відкриття. По-перше, посміхатися він все-таки вмів. А по-друге він був здатний спокушати. І в - третіх, Сара зрозуміла, що після цього випадку вона  вже не зможе спілкуватися з Хеллом просто і невимушено, що якщо не побоюватися, то вже точно доведеться бути насторожі поряд з цим хлопцем .

 - Я ж казав тобі, що Хелл у нас хлопець багатошаровий, - перше, що сказав їй Павук, який повернувся на наступний ранок в форт Остін. І було не ясно, кого лідер гнізда відчув сильніше - її або свого брата. - Саро, - взявши її за обидві руки, Павук з незрозумілим для неї сумом заглянув в її очі. - Ти завжди повинна пам'ятати як сильно я тебе кохаю, де б ти не опинилася. Я багато думав про нас і ... готовий висловити тобі свої почуття вчинком. Найімовірніше, після цього я перестану дихати і розрізняти світло. Але я повинен тебе врятувати , - навіть в його поцілунку відчувалася гіркота.

Щось таке заскочило у її серце, пронісшись ураганною хвилею, підриваючи від страху кожну клітинку мозку.

- Робе, ти мене лякаєш, - прошепотіла Сара, відчуваючи підступаюче страждання. Вона ще не знала що її чекає, але по його очах Сара встигла розгледіти ознаки розставання . - Я щаслива поки ти поруч зі мною і більшого мені не треба.

- Ні, треба! - відрізав Павук, остаточно зважившись. - Саро, ми знайшли спосіб, як створити стабільне поле переходу. Один вчений з-під ковпака, що займається дослідженням аномальних дірок розробив прилад. ... Ти повертаєшся до себе додому. Сьогодні.

... І її світ звалився. З моторошним тріском та криком, який пробрався в душу, запалав, вобравши з її всесвіту весь кисень. Дихати не виходило. Від болю. Тому що вона вже знала - він з нею не піде.

- Ні!!! - в жаху крикнула Сара, задкуючи від нього. - Я відмовляюся і залишаюся разом з тобою! Тому що моє місце тут і у мене теж є право кохати тебе, Робе, та здійснювати вчинки! - витерши сльози, вона впевнено похитала головою. - Мені більше не потрібен мій світ, я вибираю смерть з тобою, все що відміряно, нехай це будуть навіть хвилини. ... Але там, без тебе Робе, ... я помру. Не примушуй мене приймати це пекло. Прошу тебе, - Сара знову заплакала, бачачи, що настрій Павука не змінюється. - Тобі ж буде так само паскудно без мене. Навіщо себе так мучити?

- Я буду втішати себе думкою, що ти в безпеці і у тебе попереду є майбутнє. Страждання вщухають, Саро. З часом ти знову почнеш посміхатися нехай не мені, комусь іншому. І ти зможеш вивчитися, завести сім'ю, народити дітей. Я дарую тобі шанс прожити довге життя. Тому що безмірно тебе кохаю.

- Тоді просто убий мене! - закричала вона. - Чи тобі доведеться змусити мене навіюванням!

Важко зітхнувши, Павук демонстративно попрямував назад до бронетранспортерів, а до Сари підійшов незвично похмурий Ксан.

- Ми довго сперечалися. Не думай, що відпускати тебе так просто. І для Павука це непомірна жертва, але він готовий душу за тебе віддати, Саро. Не приймаючи його жертву - ти тим самим відкидаєш його почуття. Якось так. Тут справи кепські. Джерело води в Зірі випаровується швидше, ніж ми розраховували. Запаси закінчуються. Диверсії під ковпаками запустили незворотні механізми не на користь людей. Павук не хоче піддавати тебе позбавленням, хворобам і в кінцевому підсумку втратити тебе назавжди. Ти повинна прийняти його рішення. Тим більше, ти повернешся з тими з ким прийшла. Крім другої дівчини - вона недоступна. Твій кузен, ваші друзі - рудий і розумник, а ще Бенджамін, якого благає врятувати татусь Дон. Вони в курсі і чекають на місці. І вони пройдуть тільки якщо ти зволиш.

На неслухняних ногах, як в тумані, з гулом невиразних думок в голові, Сара забралася в бронетранспортер, за кермом якого вже сидів Павук.

- Краще б ти мені навіяв, - прошепотіла вона. - Я не хочу відчувати ці тортури.

Їхали мовчки, повільно вмираючи з кожною секундою перед розставанням.

Перед замаскованим наметом топталися Колін, Сем, Рон і Бен. Як тільки машина зупинилася, з намету вискочив невисокий лисий чоловік в окулярах для зварювання.

- Краплю вашої крові для ідентифікації, щоб поле пропустило вас неушкодженою, - підскочив він до Сари, безцеремонно схопивши її за палець, після чого знову зник у наметі, де як встигла помітити дівчина ілюмінувала проклята пляма аномалії.

На брата і його друзів вона ніби навмисне не звертала ніякої уваги. Вона обвела очима арахноідів. До Арно вона підійшла в першу чергу, обійнявши того на прощання.

- Ти повинна радіти, - сказав він, стиснувши її в відповідь.

- Не можу, - давлячись сльозами, прошепотіла дівчина, погладивши його по щоці. - Я вже встигла полюбити те, чого в моєму світі не знайти.

- Але твій будинок там, - заперечив Ксан, теж обіймаючи її на прощання. - Хоча я теж ненавиджу прощатися. Поводься добре, чомучка.

Підійшовши до Хелла, Сара застигла в очікуванні, дивлячись на нього своїми виразними заплаканими очима.

- Гаразд. Ти можеш мене обійняти, - буркнув Хелл, розкидаючи руки. Його обійми були міцними, обіймаючи її, Хелл встиг її як слід струсити.

- Досить сліз та шмарклів, Саро, - тихо і суворо промовив він їй. - Не рви йому серце ще сильніше. Якщо ти не посміхнешся йому на прощання - можеш вважати, що ти його вбила.