Читати книгу - "Стів Джобс"

Багато інженерів були розлючені такою його «пали-рубай»-тактикою, що закінчилася масовими скороченнями. Але Джобс згодом заявляв, що добрі інженери, навіть із тих проектів, що їх закрили, лишалися при ділі. На одній із робочих нарад у вересні 1997-го він сказав:

— Я щойно зустрічався з колективом, чий проект закривається, і бачив, як ті люди майже стрибали від задоволення, бо нарешті отримали чіткі та ясні завдання і побачили, куди ж компанія рухатиметься далі.

Після кількох тижнів Джобс уже був ситий по горло.

— Стоп! — закричав він на зустрічі, де обговорювалася стратегія чергового продукту. — Це дурдом. — Він схопив маркер, підійшов до дошки та намалював одну горизонтальну й одну вертикальну лінії, поділивши площину на чотири частини. — Ось що нам потрібно, — продовжив він.

У двох верхніх прямокутниках він написав: «Звичайний споживач», «Профі»; два нижні називалися: «Стаціонарний», «Переносний». Їхнє завдання тепер полягало створити лише чотири, але з біса класні вироби. Як пригадує Шиллер, зал тоді відповів мовчанкою.

Така сама гнітюча тиша лунала, коли Джобс представив цей план на вересневій зустрічі ради директорів Apple.

— Ґіл на кожній нараді спонукав нас починати все нові й нові проекти, — пригадує Вулард. — Він увесь час казав, що нам треба більше виробів. Прийшов Стів і сказав, що нам треба їх значно менше. Він розграфив дошку на чотири частини й повідомив, що саме на цьому ми тепер мусимо зосередитися.

Спершу члени ради опиралися. Вони вважали, що то великий ризик.

— Я заставлю це працювати, — впевнено відповідав Джобс.

Рада так ніколи й не проголосувала за нову стратегію. Але Джобс стояв біля керма, тож він просто робив, як уважав за потрібне.

Результатом цього стала ситуація, коли інженери й інші спеціалісти раптом чітко зосередилися на чотирьох проектах. Щоби задовольнити запити звичайних користувачів на домашній комп’ютер, з’явився іМас. А як переносний комп’ютер для тієї ж аудиторії в підсумку отримали iBook. Power Macintosh G3 — то був комп’ютерний верстак для професіоналів. Мобільним комп’ютером для профі мав стати PowerBook G3. Префікс «і» (англійська літера «ай». — Прим, пер.), як пізніше пояснював Джобс, мав підкреслювати органічну єдність тих пристроїв з Інтернетом.

Таке чіткіше фокусування Apple означало, що компанія збиралася також покинути нішу принтерів і серверів. У1997 році Apple продавав кольоровий принтер Style Writer, який, по суті, був лиш версією Hewlett-Packard DeskJet. HP заробляв ув основному продажем чорнильних пристроїв до своїх принтерів.

— Я не розумію, — сказав Джобс на одній із нарад. — Ви збираєтеся продати мільйон цих штук, але не заробляєте на них. Якась дурня виходить.

Він забрався геть та зателефонував керівнику HP. Джобс запропонував розірвати їхні домовленості, бо Apple планувала повністю залишити сегмент друкарських приладів. Потім він повернувся на засідання ради й оголосив про своє рішення.

— Стів оцінив ситуацію й одразу зрозумів, що нам треба вибиратися з того болота, — згадує ті події Шиллер.

Помітним було також рішення зарубати — раз і назавжди — Newton, цифровий записник із майже уже працюючою системою розпізнавання написаного від руки тексту. Джобс криво дивився на той проект через те, що то було улюблене дітище Скаллі, а ще тому, що апарат працював небездоганно, та й взагалі, в Джобса була відраза до приладів зі стилосом. Він намагався добитися від Амеліо закриття цього проекту ще на початку 1997 року, але йому вдалося лише переконати того врізати відділення, що займалося цією розробкою. Під кінець 1997-го, коли Джобс саме проводив огляд продукції, проект Newton все ще діяв. Ось як він пізніше пояснював хід своїх думок:

Якби Apple не була у такій дупі, я би себе змусив розібратися з тією штукою, і вона б запрацювала нормально. А ще я не довіряв людям, які займалися тим проектом. Це була справді хороша технологія, але все було зіпсоване неналежним управлінням. Закривши Newton, я звільнив кількох класних інженерів, які тепер могли працювати над іншими мобільними пристроями. І ми таки вгадали, отримавши, у підсумку, iPhone та iPad.

Ця здатність зосереджуватися врятувала Apple. За перший рік після свого повернення Джобс скоротив більше трьох тисяч працівників, що вберегло компанію від збитків. На кінець фінансового року (фінансовий рік у США починається 1 жовтня, а закінчується ЗО вересня. — Прим, пер.), коли у вересні 1997 року Джобс став тимчасовим виконавчим директором, Apple мала більше одного мільярда доларів збитків.

— Ми були десь за дев’яносто днів від банкрутства, — згадував він ту ситуацію.

У січні 1998 року на виставці Macworld у Сан-Франциско Джобс вийшов на сцену, де рік тому зазнав краху Амеліо.

У шкіряному піджаку та з чималою бородою Стів Джобс представляв нову стратегію компанії. І вперше він завершив свою промову фразою, що згодом стала майже його візитівкою: «О так, і ще дещо…». Цього разу тим «ще дещо» був вислів «Думай прибутками». Громада вибухнула оплесками, коли він промовив ті слова. Після двох років приголомшливих утрат Apple почала нарешті отримувати прибутки, заробивши за останній квартал 45 мільйонів доларів. За повний фінансовий рік 1998-го прибуток складав 309 мільйонів. Джобс повернувся, так само, як і Apple.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ

ПРИНЦИПИ ДИЗАЙНУ

Студія Джобса та Айв

Джоні Айв

Коли Джобс зібрав своїх топ-менеджерів, щоби виголосити їм свою запальну промову відразу після того, як став іСЕО у вересні 1997 року, серед них був присутній чутливий і пристрасний тридцятирічний британець, котрий очолював дизайнерський колектив компанії. Джонатан Айв, якого всі знали як Джоні, планував покинути роботу. Кісткою в горлі йому стояла зосередженість компанії на збільшенні прибутків, а не на дизайні продукції. Джобсова промова змусила його переглянути своє рішення.

— Я дуже чітко пам’ятаю, як Стів оголосив, що наша мета — не лише заробляти гроші, але й випускати прекрасні витвори, — пригадував Айв. — Рішення, які ухвалюються на основі такої філософії, фундаментально відрізняються від тих, які ми ухвалювали в Apple до цього.

Скоро між Айвом та Джобсом виникне тісний зв’язок, завдяки якому з’явиться найвеличніша співпраця у сфері промислового дизайну їхньої доби.

Айв виростав у Чінґфорді — містечку на північний схід від Лондона. Його батько був срібних справ майстром і викладав у місцевому університеті.

— Тато неймовірно вправний майстер, — пригадував Айв. — Його різдвяним дарунком для мене було те, що він присвячував мені один день у своїй університетській майстерні протягом різдвяних канікул, коли там більше нікого не було, і допомагав мені змайструвати будь-що, вигадане мною.

Єдина умова полягала в тому, що Джоні мав намалювати від руки річ, яку вони запланували зробити.

— Я