Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Якби ми могли плакати - я б обридався від розчулення. Ти розслабився, братику, всі ці квіточки метелики на тебе погано діють. Або жадоба влади дійсно п'янить, - з поблажливою іронією сказав Хелл обм'яклому Іву, який звалилася на коліна. - Не хвилюйся, це його не вб'є, - Хелл метнув свій швидкий погляд на зблідлу Сару.

- Хіба що знерухомить. Він паралізований, але відмінно мене чує, тут головне було ювелірно потрапити в потрібну точку унікального мозку арахноіда. Усі  передавали тобі вітання, - посміхнувшись, Хелл заглянув в потемнілі очі Іва. - Б'юсь об заклад ти в люті, і вже придумав тисячу способів як порвати мене на шматки, і ось тут я повинен тебе засмутити, братику. Тобі доведеться змиритися з поразкою і зайняти місце в залі для глядачів. З недавніх пір ти не єдиний арахноід в цьому світі. Ти повинен був здогадуватися, що у нас є спосіб захистити Сару навіть тут. Вона не хоче, щоб ти здох, тому мені знехотя довелося рахуватися з її бажанням. Ти тримаєшся подалі від Сари, від її сім'ї, від її друзів і знайомих і знайомих їхніх знайомих. Це ще одне бажання Сари. Куди б ти не пішов, щоб ти не задумав - ти тепер будеш постійно в полі моєї видимості. Я застосував навіювання як страховку і ти ні за що не обчислиш хто саме з людей під моїм навіюванням. Якщо ти зробиш спробу зашкодити мені - потрібні спецслужби моментально зреагують на відправлене їм досьє і на тебе почнеться полювання по всій земній кулі. Всі твої активи заморожені, а оборонна промисловість більше не потребує послуг твоєї компанії. Відтепер за тобою буду стежити не тільки я, але й структура, яку ти проґавив несучись на хвилях своїх ненаситних амбіцій. Я ж не даремно так довго вивчав анатомію людей і мутантів , у мене був час дізнатися спосіб як позбавити арахноіда здатності до навіювання. Ти більше не зможеш керувати свідомістю людей, моє жало випалить цю твою ділянку мозку. Але є невеликий нюанс - після цього твоє тіло залишиться частково паралізованим, права частина буде слабка та малочутлива. Ти ніколи недооцінював героїв других ролей, не обов'язково бути лідером, щоб виграти бій.

  Весь цей час Сара приголомшено спостерігала за сценою, яка розігралася перед нею, ще однією трагедією, низці яких не було кінця, в її колекції було вже досить таких сцен, але світ мутантів прищепив їй відчайдушну жагу до боротьби, що дозволяло не дивлячись ні на що зберігати розум.

- Що йому тепер може перешкодити взяти і вбити тебе? - задала вона Хеллу питання, яке турбувало її понад усе. - У стані, коли йому вже плювати на наслідки, що зупинить його?

- Помста, - витягуючи жало і відштовхуючи все ще нерухоме тіло брата, холодно сказав Хелл. - Іву буде мало просто пристрелити мене, він захоче відігратися. Я добре його знаю. Знаю, що він буде шукати нищівний спосіб, такий щоб мій біль зжер мене зсередини. А поки він буде ламати над цим голову - нам нічого не загрожує, і у нас з тобою буде купа часу займатися своїм життям. ... Або ти вже пошкодувала про це? Або може бути знову сумніваєшся в мені? - підійшовши ближче, обережно простягнувши руку, Хелл притягнув дівчину до себе. - Саро?

Піднявши очі, Сара зустрілася з його допитливим суворим зеленим поглядом, і тільки вона знала, що за полум'я палає за цією стіною, як несподівано може змінитися цей погляд від її посмішки, від її відгуку.

- Ніколи я не сумнівалася в тобі, Хелле, - відповіла вона. - Просто , напевно , розучилася вірити в хороший кінець.

- Це ще не кінець, Саро Флемінг, - цілуючи її, прошепотів Хелл. - Це початок. Ти познайомиш мене зі своїми батьками?

    Містер Флемінг нервував більше за всіх. Зітхаючи він вставав зі свого місця, ходив туди-сюди по кімнаті і сідав назад на стілець.

- Твій батько мене моторошно дратує, - пробурчала Мері, глянувши на годинник. - Сподіваюся, цей твій молодик порадує нас своєю пунктуальністю?

Цього вечора Сара одягла свою улюблену зелену сукню та вимила волосся з крапелькою масла м'яти, вона вже встигла помітити, що Хеллу подобався цей запах. Вони розлучилися всього на пару годин, а вона вже не могла його дочекатися. І нехай це позначався страх за його життя, підсвідомо Сара вже прийняла той факт, що вони з Хеллом тепер разом і цю частинку свого цілого вона з тривогою визирала у вікно.

- Він приїхав! - з полегшенням викрикнула вона, поспішаючи відкрити двері.

- Один плюс він вже заробив, терпіти не можу, коли спізнюються, - Мері з інтересом, перемагаючи біль чекала появи обранця своєї дочки.

- Мамо, тато - це Хелл, - ведучи його за руку, Сара підвела його до дивана, де напівлежала її мати. І Хелл одразу ж простягнув їй пакет з ще теплими булочками.

- З часником та сиром, мене від них за вуха неможливо відірвати, - невимушено сказав він, ніби це не була їхня перша зустріч , а він просто ходив за покупками.

- Ти, що з глузду з'їхав!? - засичала Сара. - Мамі не можна такого, категорично!

- Ненавиджу себе за те, що скажу це, особливо в світлі того, що в майбутньому ти станеш чудовим лікарем, - посміхаючись, промовив Хелл, дивлячись на неї очима, в яких не тільки її мати могла розгледіти непідробну закоханість . - Але бога ради, щоб встигнути насолодитися останніми краплями свого життя, людині іноді варто послати припис лікарів до біса собачого!

- Коли ти маєш намір одружується з нею, мій милий? - тут же видала Мері, абсолютно шокувавши цим свою дочку.

- Мамо! - скрикнула Сара. - Хелле!