Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Стів Джобс 📚 - Українською

Читати книгу - "Стів Джобс"

360
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стів Джобс" автора Волтер Айзексон. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 132 133 134 ... 203
Перейти на сторінку:
чашею у центрі стола.

Своє представлення Фейдел розпочав із показу деталей, що вони використовували — він їх, одну за одною, витягав із коробки та розкладав на столі. Там опинилися 1,8-дюймовий жорсткий диск, рідкокристалічний екран, плати та акумуляторні батареї — всі з помітками ваги та вартості. Оглядаючи їх, вони також обговорювали, наскільки ціни чи розмір можуть зменшитися протягом наступного року чи двох. Деякі з тих деталей можна було скласти докупи, наче елементи конструктора Lego.

Далі Фейдел почав показувати свої моделі, які були зроблені з пінопласту і з доданими рибальськими грузилами для відтворення потрібної ваги. У першій моделі було гніздо для знімної картки пам’яті. Джобс відхилив цей варіант як занадто складний. Друга мала динамічну оперативну пам’ять, яка була дешева, але всі пісні втрачалися, якщо у батареї закінчувався заряд. Це також Джобса не задовольняло. Потім Фейдел поєднав кілька деталей, щоби показати, як приблизно виглядатиме модель на основі 1,8-дюймового п’ятигігабайтового вінчестера. Схоже було, що Джобса це зацікавило. Кульмінація настала, коли підняли чашу та показали повністю зібрану модель.

— Я планував трохи більше побавитися з усіма тими деталями на столі, але Джобс одразу вподобав собі варіант із жорстким диском — точно так, як ми й очікували, — пригадує Фейдел.

Він був ошелешений тим, як усе відбувалося.

— Я звик до стилю Philips, де для остаточного рішення у подібній справі ще збирали би не одну нараду, з багатьма PowerPoint-презентаціями й відстрочками задля кращого вивчення питання.

Далі була черга Філа Шиллера.

— Можна й мені поділитися ідеєю? — спитав він.

Він на хвилину залишив кімнату, а потім повернувся, тримаючи в руках кілька моделей iPod, на фасаді кожної з них було «пісенне коліщатко», яке незабаром стало таким популярним.

— Я думав — як же ж рухатися по переліку пісень? — розказував він. — Тиснути сотні разів на кнопку — не варіант. Тоді й прийшла ідея з колесом.

Крутячи коліщатко великим пальцем, можна було переміщатися поміж пісень. Чим довше крутиш, тим швидше відбувається переміщення, тож можна було легко пройтися через сотні позицій. Джобс вигукнув:

— В яблучко!

Стів Джобс дав указівку Фейделу та іншим працювати саме над цим варіантом.

Тільки-но вони запустили той проект, Джобс щоденно стежив за його просуванням. Його головною вимогою було: «Простіше!». Він ретельно перевіряв зручність використання меню, виробив для того простий тест: знайти бажану пісню чи функцію треба було не більше ніж за три натиски кнопок. Джобс також бажав, щоби інтуїтивно було ясно, на що клацати. Якщо він не міг розібратися, як дістатися до необхідного варіанту в меню чи це потребувало більше трьох натисків кнопки, він починав дратуватися.

— Бувало, що ми ніяк не могли дати ради деяким проблемам в оперуванні й гадали, що розглянули вже всі можливі варіанти, аж тут він: «А так пробували?» — «А бодай йому!..» — тільки й лишалося що нам сказати. Він нас наштовхував на правильне рішення, й проблема легко усувалася.

Щовечора Джобс телефонував, щоби поділитися своїми новими ідеями. Фейдел та інші потім зідзвонювалися, обговорювали останні зауваження начальника та мудрували, як би то його спрямувати у потрібному їм напрямку. Їм це вдавалося десь у половині випадків.

— Щодня ми отримували від Стіва якісь нові зауваження-пропозиції, — розповідає Фейдел. — Це могло стосуватися якогось вимикача, чи кольору кнопки, або ж ціни.

Враховуючи його стиль керування, треба було тісно співпрацювати з колегами, страхувати один одного.

Одна з ключових ідей Джобса у цьому проекті — якомога більше функцій мають виконуватися за допомогою iTunes на комп’ютері, а не на самому iPod. Ось як він про це пізніше розповідав:

Щоби зробити iPod дійсно простим у використанні — це, до речі, викликало чимало нарікань на мою адресу, — нам треба було обмежити можливості самого пристрою. Натомість усі ті функції ми передбачили в iTunes, на комп’ютері. Наприклад, неможливо було створювати пісенні підбірки, використовуючи iPod. Їх треба було робити за допомогою iTunes. Це було дещо неоднозначно. Однак саме через подібні складні операції з Rio та іншими плеєрами було настільки непросто розбиратися. Вони мали функцію створення музичних підбірок тощо тому, що в них не було такої підмоги, як iTunes. Тож завдяки програмі iTunes нам удалося добитися, що комп’ютер і iPod тепер успішно працювати разом, і таким чином усі складні операції були сконцентровані у правильному місці.

Вершиною спрощень була відсутність в iPod, за вказівкою Джобса, кнопки «включити-виключити». Це стало стандартом майже для усіх пристроїв Apple. В ній просто не було потреби. Якщо апарат не використовувався, то він сам виключався, і був одразу ж готовий до роботи, тільки-но торкалися будь-якої його кнопки.

Раптом усе стало на свої місця: жорсткий диск на тисячу пісень; просте меню й зручний «штурвал» для навігації посеред моря пісень; FireWire-з’єднання, яке дозволяло копіювати чи синхронізувати тисячу пісень за лічені хвилини; і батарея, якої вистачить, щоби прослухати тисячу пісень.

— Ми глянули один на одного й сказали: «Це справді буде класна штука», — пригадує Джобс. — Очевидність тієї «класності» походила від того, що кожен із нас особисто страшенно хотів володіти таким плеєром.

Гасло, геніальне та просте, з’явилося саме по собі: «Тисяча пісень у кишені». Один із рекламістів запропонував назвати плеєр Pod, а уже Джобс, на кшталт iMac та iTunes, модифікував назву в iPod.

Білий Бім, білі вуха

Одного ранку, їдучи на роботу із Сан-Франциско (де він жив) до Купертіно, Джоні Айв бавився пінопластовою моделлю iPod і намагався збагнути, як виглядатиме вже завершений плеєр, коли раптом його пройняла одна ідея.

Його передня панель має бути повністю біла, сказав Айв своєму колезі, який їхав тоді разом із ним в авто, а тильна сторона — кольору нержавіючої сталі.

— Більшість споживчих товарів виглядають наче одноразові, — сказав Айв. — У них немає якоїсь культурної цінності. Найбільше я пишаюся iPod через те, що він оту родзинку якраз має. Це гарантує, що наш плеєр ніколи не сплутають з усім отим одноразовим мотлохом.

Це мав бути не просто білий колір, а виключно білий.

— Не лише сам плеєр, але й навушники, провід і навіть зарядний пристрій мають бути суцільно білими, — заявив він тоді.

Інші йому заперечували — хоча б навушники, на їхню думку, мають бути чорні, як і в усіх інших виробників.

— Однак Стів одразу збагнув силу цієї ідеї і погодився на виключно білий колір, — розповідає Айв. — У цій ідеї була чистота.

Хвилясті білі лінії проводу від навушників допомогли iPod стати дійсно культовим плеєром. Ось як Айв це бачив:

Було щось

1 ... 132 133 134 ... 203
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стів Джобс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стів Джобс"