Читати книгу - "Покоївка під прикриттям, Тейлор Грін (Taylor Green)"

Збігавши до кошика, приволокла якийсь підодіяльник, скрутила з нього таке-сяке сидіння та вмостилася зручніше. Сподіваюся, Васька там впорається без мене. Бо якщо я нічого не нарию, а мене ще й звільнять, - це буде подвійне фіаско.

* * *

Я вже майже задрімала з телефоном в руках, коли лілія з різким виском від’їхала, і охоронець пропустив Ларису Вікторівну. Я аж очі примружила, уважно вдивляючись в кожен рух цих двох.

Гончарова, виляючи стегнами, поцокотіла сходами нагору. А здоровань, розмовляючи з кимось по телефону на підвищених тонах, закрокував убік чорного входу. Двері за ширмою залишились ледь-ледь прочиненими. Що це, як не знак самих небес?! Мене аж затрусило від передчуття. Не гаючи ні секундочки, підскочила та навшпиньки закрокувала по коридору. Затамувавши подих та нашорошивши вуха. Коли дісталася до розгалуження, швидко глянула в той бік, куди зник охоронець. Металеві двері надвір були прочинені, а чоловіка не було.

Зараз!

Трьома стрибками, наче скажена білка, дісталася лілії та шмигнула всередину. Очікувала побачити там що завгодно. Підпільне казино, бордель, сизий від сигарного диму кабінет. Та точно не пусту шкільну роздягальню з металевими шафками. Тільки замість лавок посеред кімнати стояли високі столи. Оце й усе? Пуста роздягальня?!

Зітхнувши, зробила кілька фото. Даремно прийшла, чи що. Уявляю, яким розчарованим буде Яровий, коли їх побачить. А тоді, відкинувши всю конспірацію, вломиться сюди, щоб перевірити, чи я його не надурила. Пхикнувши, я запхнула телефон у кишеню та роззирнулася. Перевірити шафки чи що?

Та не встигла й першої відкрити, як в коридорі ехом рознеслися кроки. Повертався охоронець, а сховатися в пустому приміщенні було практично неможливо! Хіба що в одній із тих самих металевих шафок. Сподіваюся, вони не завалені якимось барахлом. Підскочивши до найближчої, схопилася за ручку та потягла на себе. Дверцята зі скрипом піддалися, і я, з гупаючим у грудях серцем, боком протислася всередину. Якраз вчасно. За мить до кімнати увійшли, кілька секунд постояли, зітхнули. Я підсунулася так, щоб заглянути в горизонтальні розрізи для повітря на дверцятах. Так і є, той самий здоровань. Оглядав кілька секунд приміщення, а тоді розвернувся, клацнув вимикачем та вийшов за двері. Від звуку, який пролунав за цим, в мене на лобі виступив холодний піт. У замковій шпарині провернувся ключ.