Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

— Сідай біля мене! І показуй, де забила! – говорю з посмішкою і дивлюся на неї.

— Просто дай мені мазь, і я сама все зроблю, – говорить серйозним голосом вона і підходить до мене, щоб забрати мазь.

— Сідай! – вказую я їй на ліжко.

Вона сідає біля мене. Я помічаю, як червоніють її щоки. Раніше я цього чомусь не помічав. Наші погляди зустрічаються, і я відчуваю приємні емоцій, коли наші губи сплітаються в єдиному поцілунку. Але все це закінчується занадто швидко. Мирослава раптово піднімається з ліжка, і без зайвих слів покидає кімнату. Двері гучно зачиняються за її спиною, а я простягуюся на ліжку. Відтепер на мені лишаються лише солодкі спогади про її ніжність і витончену красу в цей приємний для мене момент.

Моє серце радіє від того, що я відчув на собі поцілунок Миросі, який був набагато більш інтимнішим і справжнім, ніж усі попередні. Це був справжній спалах сильних емоцій, які перевернули весь мій світ. І хоча зараз це нагадує нам трішки незручну ситуацію,  але я впевнений, що цей поцілунок залишиться у моїй пам'яті назавжди. Я вірю, що скоро Мирослава обов'язково відкриє свої почуття до мене.

Мирослава 

Ну, ось це сталося! Я поцілувалася з Максимом, і це було дійсно чудово. Чесно кажучи, я захотіла б його ще більше, але одночасно трохи злякалася, що це може виходити за межі простого поцілунку і стати чимось більшим і глибшим. А я ще не готова до такого. Якщо у нас буде секс, то для мене він обов'язково матиме особливе значення. Максим – не просто хлопець, він особливий для мене, але не настільки, щоб я закохалася в нього і порушила свою обіцянку. Щодо почуттів до В'ячеслава, я відчуваю лише певну байдужість, але ніяких інших емоцій там не має.

Хоча В'ячеслав постійно слідкує за мною, і це мене бентежить. І тоді біля зупинки він з’явився не просто так. Це ж не може бути випадковістю, правда? Я думала про це розповісти Максиму, але в нього і так забагато проблем останнім часом. А ще я знаю, що В'ячеслав з мамою в змові. Інколи мене не покидають думки про те, що вони вдвох зв’яжуться з батьком Максима, а той дізнається, що я з бідної сім'ї і найде для Максима дружину його рівня.

Мене лякає Максимовий батько. Ця дивна страхітливість наповнювала мене, коли я безуспішно шукала його батька в інтернеті, прагнучи отримати хоч якусь важливу інформацію. Ім'я "Костянтин" звучало для мене як таємниця, що тривожить мої думки. Однак я сподівалася, що все в мене з Максимом буде добре. Щоб спокійно подумати, я вирішила піти до душу. Я була настільки заглиблена у власні думки, що навіть не почула шуму води з ванної кімнати. Відкривши двері, я побачила дуже не приємну мені картину. Краще я б цього взагалі не бачила!
    
— На наступний раз закривай, будь ласка, за собою двері! — вигукнула я до Максима.

— А я не соромлюся! Можеш приєднатися до мене! — вигукує він у відповідь.

— Ще чого!

Я вибігаю на подвір’я і вирішую освіжити думки там. Жаль, що в мене немає з собою велосипеда. Швидкість, вітер. Мені б зараз добряче допомогли б. Вирішую піти за будинок і подивитися, що там. За будинком чудово посаджені різні фруктові дерева та ягоди. Бачу лавочку, яка сховалася під тінню розлогої яблуні і прямую до неї. Сідаю і чую, як щебечуть пташечки, а поривчастий вітер пронизує мене своїм холодом. Полишивши цю красу не надовго, крокую до будинку, щоб переодягнутися. 

Увійшовши, я намагаюся зберегти вигляд мого обличчя спокійним, незважаючи на те, що Максим сидить у одних боксерах і їсть бутерброд. Стримую свої власні емоції, але в серці починає щеміти від дивного хвилювання. Невже Максим таким своїм виглядом хотів розвести мене на секс? Проте я знаю, що моя голова знає свої межі і не втрачає їх, побачивши сексуальне чоловіче тіло. Як для мене, важливіше кохати людину, а не її фізичні риси! І тому, навіть якщо в Максима був би живіт, я б однаково вважала його красивим.

Передягнувшись в потрібний одяг, я прямую до саду. Весь мій вигляд дивує Максима.

— І куди це ти зібралася?! – запитує він, і встає зі столу.

— В сад! На задньому дворі! – промовляю, навіть не дивлячись на нього.

— А комарики тебе в такому не покусають? На дворі вже вечоріє, а вони люблять таких, як ти, – з доволі помітною посмішкою говорить він.

— Ні! А ти б краще вдягнувся! – з докором вимовляю я.

— А чого це я маю вдягатися у власному домі! Та й я тут не з якоюсь чужою жінкою, а зі своєю дружиною! – промовляє Максим, дивлячись мені в очі.

— Фіктивною дружиною, якщо ти не забув!

— Для тебе може й так, а для мене ні!

— Тобто ти вигадав про батька тирана, про місяць щоб найти дружину, лиш би одружитися на мені?! – здивовано зиркаю на Максима і чекаю відповіді.

— Я нічого не вигадував, це правда! – наголошує він, спокійним виразом обличчя.

— Добре, я піду, а ти вдягнися! – вимовляю і йду.

— Мирославо, ти повидиш себе, як мале дівчисько, яка ніколи не бачила майже оголеного чоловіка, – промовляє мені у спину Максим, а я нічого не сказавши виходжу на двір.

Вдихаю повітря на повні легені і роблю повільний видих, і йду за будинок. В саду проводжу лише годину, а потім іду до себе в кімнату. Максима ніде не видно. Я знімаю з себе весь одяг і вирішую піти до душу. Думки в моїй голові не заспокоюються, і я продовжую думати про Максима. І тільки струмінь холодної води змушує мене забути про все.