Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

Максим дуже хороший, і впевнена він ніколи не зробить зі мною такого, що зробив колись мій колишній. Зараз я розумію, наскільки я була раніше дурною і наївною. Навколо було стільки хлопців, а мене потягнуло чомусь саме до нього. Але радує мене те що, я більше не та Мирослава. Я дуже змінилася з того часу, і не в кращу сторону себе. Інколи нас змінює не тільки життя, але й люди, які завдають нам сильний біль, а потім ми цей біль ненавмисно, але передаємо іншим думаючи, що вони теж нас можуть образити, але не всі люди однакові, кожен по своєму різний.

Цікаво в кого Соломія і Максим пішли вдачею, адже в них досить схожі характери, які вони безумовно не успадкували від батьків. Бо судячи з розповідей Максима, батько в нього погана і підла людина, а матір психічно хвора, і я навіть знаю чому, жити з таким чоловіком це ще те випробування, або батько Максима, сам довів її до такого стану, але виникає питання: Навіщо? Колись може я про це дізнаюся, а зараз варто насолодитися цією чудовою сімейною атмосферою.

Правда Назар мені зовсім не подобається, він дуже дивний і не зрозумілий. Настільки пропалює мене не приємним поглядом, що хочеться зникнути та стати невидимкою в його присутності. Але він найкращий друг Макса, і заборонити їм дружити через те що Назар мені не подобається, я не можу. Адже я повинна поважати друга Максима, незважаючи на його неприємний погляд. Зате добре, що я змогла чудово знайти спільну мову з його сестрою. Хоча з такою доброю та милою дівчиною, як вона легко її знайти. Ось в чому Максимові конкретно пощастило, так це з старшою сестрою. Впевнена така, як вона горою за брата встане, якщо хоча б хтось його образить. Але і Максим дуже хороший брат і щиро любить свою сестричку, впевнена якби він міг, щось зробити то безсумнівно вибрав сестрі б іншого чоловіка. А так, це все зробили тоді, коли він був закордоном на навчанні. 

Ну і батько в них, нікому такого не побажаєш, це ж треба настільки сильно не любити свою доньку, щоб видати заміж її за нелюба, аби лиш примножити свій бізнес. Мені ніколи цього не зрозуміти. Тому буду насолоджуватися чарівним проведенням часу в компанії цих чудових людей, окрім Назара звісно.

Максим

Мирослава мило гралася з маленькою Зоряною. А я спостерігав за чим, адже мені здавалося з неї вийде чудова матуся наших дітей. До мене підсіла сестра і перебила мої думки.

— Мирося так чудово справляється з Зоряною, і вона на диво не плаче на її руках, – лагідно говорить сестра, дивлячись на мене.

— Немовлята маю здатність відчувати людей!

— А ви з Мирославою коли плануєте дітей заводити? – запитує сестра пронизуючи мене зацікавленим поглядом.

— Ну, явно не зараз! Потрібно міцно стати на ноги, а тоді вже діти.

— Я ж бачу братику, як ти вже хочеш з Мирославою дитинку! Тому не затягуйте з чим! – поклавши свою руку мені на плече промовляє Соломія.

— Якби ж все було так просто, як ти говориш!

— А що у вас якісь проблеми з чим? – запитує вона, дивлячись на мене пронизуючи поглядом.

— Все добре! – промовляю я, і поглядом гіпнотизую Назара, адже сестра поки не дізнається всієї причини не відчепиться.

На щастя Назар підходить до нас.

— Чому сумні такі! Посварилися?! – кидає він, погляд на нас обох.

— Та Максимко щось не хоче договорювати! – вичавлює з себе Соломія.

І в тю ж мить підходь Мирося з Зоряною. Як же добре, що вона вирішила підійти і витягнути мене з цієї не зручної ситуації в, яку я сам себе загнав.

— Соломіє, Зоряні вже час змінити підгузник, –доволі мило промовляє Мирося, що я не можу не милуватися нею в цей момент.

— Давай мені мою дівчинку і я все зроблю!

— А мене навчиш це робити! Думаю в майбутньому мені це знадобиться, – ось чому, вона в такий момент не дивиться на мене. Невже вона з кимось іншим планує дітей. Зціплюю зуби, і продовжую дивитися на Мирославу.

Після того як дівчата пішли. До мене підсідає Назар.

— А Мирослава в тебе нічого така! Напевно в ліжку ще та тигриця! – робить легку ігриву усмішку і піднімає ліву брову.

— Ти про це прийшов поговорити? – кидаю докірливий погляд

—  Та чого ти?! Ми ж завжди обговорювали секс з різними дівчатами, – не розуміє моєї поведінки Назар.

— Але Мирослава, не всі! Ясно! – вигукую дивлячись сердито на Назара.

Я піднімаюся з дивану та йду до дівчат.

— Невже не дає! – вигукує він у відповідь, а я лише кидаю на нього гнівний погляд.

Прийшовши до дівчат в кімнату, я бачу як Мирослава сама змінює підгузник. Я посміхаюся і підходжу до неї.

— Ну як ви тут? – запитую я, і дивлюся то на Соломію то на Мирославу.

— В нас все чудово! В Мирослави великі шанси стати чудовою матусею вашим діткам, – бачу як Мирославі не подобається останні слова сестри, але вона лише закушує нижню губу доволі сильно, сподіваюся не до крові.

— Ви не проти, якщо я залишу на декілька хвилин Зорянку на вас, а сама накрию на стіл.

— Я б могла тобі допомогти! А з Зоряною хай побуде Максим, – вимовляє Мирося дивлячись на мене.