Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

— Я бачу за мене вже тут все вирішили, тож не можу не відмовити.

Після чудового застілля та розмов, ми удвох поїхали додому. Мирослава, як завжди ховала свій погляд у вікно. Коли ми прибули додому, вона не стала чекати поки я відкрию їй двері, і сама це зробила. Відкрила будинок, поки я заїжджав до гаражу. І весь вечір провела в своїй кімнаті. Я не знав, що робити в такій ситуації, і вирішив просто зайти побачити як вона там.

Побачивши мене, Мирослава кинулася мені в обійми і заплакала. А я нічого в неї не розпитував, дозволив їй виплакатися на моєму плечі. При цьому обіймаючи її все сильніше, і погладжуючи по спині. Коли Мирося заспокоїлася ми лежали разом на ліжку, і вона схилила голову на моє плече.

— Три роки назад я зробила аборт! Хоча дуже хотіла дитину. Я і зараз дуже хочу дитину, але біль минулого не дає мені спокою, – схлипуючи мовила Мирослава.

А я навіть повірити в це не міг. Цікаво хто той виродок, який змусив піти її на такий крок. Колись вона мені про це розповість, а зараз їй потрібно просто заспокоїтися. І тут Мирослава починає мене цілувати.

— Слухай, а зроби мені дитину! Надіюсь дитина змусить забути мене цей біль, – дивиться мені ніжно в очі, а в мене всередині все напружується. Я навіть трохи гублюся, адже подібного жінки мені ніколи не говорили.

— Ти дійсно цього хочеш? – перепитую я в неї.

— Ні, вибач я погарячкувала, і сама не розумію, що на мене найшло, – вона ховає погляд в вікно.

—  Не бійся я не зроблю тобі боляче! – обіймаю її, і стараюся заспокоїти.

—  Справа не в цьому! – піднімається вона.

— А чому поясни!

— Я боюся, що мене знову використають, а мою довіру розтовчуть, як невинну комаху, – в цей момент вона геть не дивиться на мене, а десь у вікно. Підійшовши до неї, я обіймаю її ззаду.

— Я обіцяю тобі, що не використаю тебе, і зі мною ти будеш у безпеці!

— А ще я хочу забути про фіктивність нашого шлюбу. Тепер ти справжній мій чоловік! – вимовляє голосно Мирося, але її голос звучить доволі ніжно. В моїй голові і досі розноситься відлуння її останніх слів. Нарешті вона це визнала, і більше не буде між нами ніякої фіктивності. Тепер вона в минулому!

— Я дуже цьому радий! – промовляю, продовжуючи і далі обіймати Мирославу.

Через декілька секунд вона повертається до мене обличчям, і ніжно цілує мене в губи. Поцілунки стають дедалі глибшими та пристраснішими.

— Ти ж розумієш, чим далі ти заходиш, тим важче мені зупинитися!

— Максиме я хочу тебе! – вимовляє вона, це з такою ніжністю, що я вже не в силах стримувати себе. Ох скільки часу я мріяв почути ці слова, насолодити кожною частинкою її тіла, та перейти до вишеньки на торті.

Роздягаючи один одного ми не на мить не перестаємо цілуватися. Одяг кидаємо куди попало. Адже почуття настільки розривають мене, що я не в силах стриматися і обдаровую свою кохану поцілунками, а вона ніжно проводить своїми пальчиками по моїй спині, від чого стає неймовірно приємно. Не хочеться зупинятися ні на хвилину. Хоча час для мене давно зупинився, і я загубив його ще на початку. Яке в неї ніжне і пристрасне тіло, яке так і хочеться з’їсти, як цукерочку.

Насолоджуючись кожною частинкою тіла моєї коханої я не забував і за неї, але її пристрасні стогони, та те як вона закочувала очі після кожного її вибуху емоцій і задоволення. Змушували мене зрозуміти, що те що ми зараз робимо неймовірно їй подобається. А як пристрасно здригається її тіло від кожного мого доторку, поцілунку. Яка ж вона все-таки ненаситна, як і я. Розряд енергії, який дарує вона мені, просто породжує в мені неабияку силу та пристрасть. Я напевно повторюся, але я не втомлюся говорити їй про те, яке в неї прекрасне тіло. Яким, я готовий насолоджуватися вічно.

Кожен міліметр її тіла зараз мій. Вона вся моя! Як я довго цього чекав! Чим голосніше її стогін, тим більше я розумію, що я рухаюся в правильному напрямку. Надіюсь завтра вона не пожалкує про це і не буде мене ігнорувати. Але зараз варто думати лише про нас, а все інше зачекає. Сьогодні нам присвячена вся ніч. І вона залишиться в моїй пам’яті, як одна з найкращих за все життя. Ніколи не думав, що настільки може бути добре, вона продовжує мене заряджати по повній, без чого я навіть не зупиняюся щоб перевести подих.

Я відчуваю її тепло та пристрасть поцілунків, які вона зараз мені дарує я не хочу зупинятися, і розумію, що вона теж цього не хоче. По мені пробігають розряди задоволення, де кожен із них змушує мене не лише насолодитися, але й отримати повну розрядку мого тіла, яке так довго чекало цього моменту. Враховуючи, які ми обоє ненаситні це відбувається не раз і не два. Стараюся вловити кожен її стогін, кожне здригання її тіла, кожну мурашку, яка пробігає по її тілу віддалюючи нас від реальності. Зараз лише наші тіла та серце керують нами...