Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко 📚 - Українською

Читати книгу - "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі." автора Андре Буко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

Тепер лишилося дізнатися хто він і чи не загрожує мені особисто.

Оскільки я була впевнена, що не залишила слідів після афери з грошима ООН. Тоді на Тенерифах ми з Лайлом імітували свою смерть. Кинуті на пляжі шльопанці та пляшка недопитого віскі, мали наштовхнути слідчих на думку, що ми п'яні потонули в океані. Адже ні наступного дня, ні протягом тижня, по наші речі в номер так ніхто і не прийшов. Це мало виглядати правдоподібним. 

Ми палко попрощалися в останню ніч з Лайлом (ну ви розумієте що я маю на увазі)  і розійшлись, як в морі кораблі. Ні я, ні він, не знаємо, де хто з нас зараз. 

Кажуть друзів треба тримати близько біля себе, а ворогів ще ближче. Отож.

Я підійшла, хапаючи два келихи шампанського з підноса офіціанта. Один із них несла перед собою, як мирну пропозицію, усміхаючись і кидаючи незнайомцю неоднозначні погляди. 

—  Вітаю. Я Елізабет Крейн. Вам також тут нудно?

—  Алан Райзі, —  ледь всміхнувшись представився чоловік.

— Ви виглядаєте так, ніби щойно усвідомили, що пожертвуєте всі свої заощадження на “Фонд порятунку рожевих слоненят”.

Він підняв на мене очі. На частку секунди в них промайнуло здивування, а потім —  усмішка.

— А якщо я якраз великий фанат “рожевих слоненят”? —  підіграві він мені.

— Тоді у вас дуже специфічні інтереси, — я простягнула йому келих.

Він прийняв, але не відпустив мій погляд.

— І як називається та організація, якій ви віддано служите?

Я зробила вигляд, що замислилася.

— „Місія: порятунок”. Або „Слоненята та їх друзі”. Чесно кажучи, я просто прийшла випити за чужий рахунок і оцінити конкуренцію.

— Конкуренцію?

Я кокетливо ковзнула поглядом по його костюму.

— Ви ж не одинокий мільйонер, який роздає гроші, правда?

Він усміхнувся куточком губ.

— На жаль, ні.

— О, тоді я в безпеці. А то ще випадково довелося б прикинутися пристрасною зоозахисницею.

Він зробив ковток, спостерігаючи за мною поверх келиха.

— Ви чудово прикидаєтесь.

— Практика.

Я зробила вигляд, що сканую залу.

— І все ж, мені здається, ви тут з конкретною метою.

— Хіба?

— Мм-хм. — Я нахилилася ближче. — Ви виглядаєте, як мисливець, що вичікує здобич.

— А якщо я вже її знайшов?

Його голос опустився на тон нижче.

— Ой, не треба так. — Я змахнула рукою. — Якщо ви так фліртуєте, то вам явно потрібно потренуватися.

Він тихо засміявся.

— А що як я справді мисливець?

— О, не сумніваюся. — Я зробила невинне обличчя. — Ось тільки питання: на кого саме полюєте?

Він витримав паузу, ніби оцінював мене.

— І що, якби я сказав, що на того, хто не повинен тут бути?

Я підняла брову.

— То я б запитала… Ви маєте на увазі всіх гостей із запрошеннями „+1” чи когось конкретного?

Він посміхнувся, але не відповів.

Це означало, що я зачепила тему, яка його цікавить.

— Хочете, щоб я допомогла?

Він злегка нахилив голову.

— Ви пропонуєте продати мені інформацію?

— Та ні. — Я глянула на нього з-під вій. — Просто хочу вам допомогти.

Він розсміявся.

— А ви, міс…Елізабет , схоже, знаєте ціну словам.

Я відпила шампанське.

— Коли ваша робота полягає в тому, щоб уникати зайвих питань —  ви швидко вчитеся.

Він дивився на мене трохи довше, ніж варто було б.

— І яку ж роботу ви виконуєте?

Я схилила голову.

— Вгадайте.

— Журналістка?

— Близько. Але з меншим моралізмом.

— Детектив?

— Гарячіше…

— Шпигунка?

Я зробила великі очі.

— Ви що, намагаєтеся мене образити?

Він усміхнувся.

— Тоді хтось, хто вміє отримувати інформацію нестандартними методами.

Я зробила ковток.

— А ви кмітливий, містере Райзі.

— Ну що ж, Алане, сподіваюся, ваше полювання пройде успішно.

Я простягнула руку, і він потис її на прощання.

Развернувшись я  попрямувала до виходу, перш ніж він міг задати зайві питання.

Райзі явно щось шукає, але точно не мене. І тепер він теж задумався, хто тут не той, за кого себе видає.

Головне, щоб він не вирішив, що це я.

***

В той самий вечір я шукала інформацію про Алана Райзі. Все виглядало бездоганно. Занадто бездоганно. Закінчив юридичний факультет у Гарварді, з відзнакою. Був квотербеком у місцевій університетській команді американсьткого футболу. Купа фотографій та нагород в мережі це підтверджувало. Тоді я вирішила покопати в даркнеті , але і там нічого не знайшла. Якийсь час про нього нічого не було чути лише фото у формі десь серед пустелі. Але мене не покидало відчуття, що тут щось не так. Що ж, розберемося пізніше. Мої плани від зустрічі з Аланом не змінювались. Хіба трішки прискорилися.

Тиждень я провела, спостерігаючи за будівлею банку. "Meriton Capital" — це 43 поверхи скла, бетону й корупції. Найкраще місце для вивчення розкладу потрібних людей — кав’ярня навпроти. Бариста вже знав мої замовлення напам’ять: латте без молока. "Тобто просто еспресо?" —  одного разу перепитав він. "Ні, латте без молока. Так смачніше," —  відповіла я, насолоджуючись виразом його обличчя.

Кімната серверної була на сороковому поверсі, і доступ до неї мали лише кілька людей. Один із них — технік на ім'я Джордж. Судячи з усього, Джордж любив пиво, ненавидів свою роботу й ніколи не відмовлявся від халявного обіду.

У четвер ввечері ми "випадково" зустрілися з Джорджем в барі. Я була в образі милої, трохи розгубленої бухгалтерки, якій терміново треба "розібратися в цих всіх мережах і базах даних, бо начальник на мене кричить". Джордж, звісно, охоче погодився допомогти. Ще б пак —  вечеря за мій рахунок.

Через три пива й історію про те, які "менеджери —  ідіоти, і ніхто не цінує адмінів", він уже проговорився, що система безпеки серверної відключається на техобслуговування щоп’ятниці з 20:00 до 20:15.

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко"