Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко 📚 - Українською

Читати книгу - "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі." автора Андре Буко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

—  Ой, як цікаво! —  підтакувала я. 

—  І що, прямо повністю відключається? 

—  Ну, є аварійна лінія, але нею ніхто не користується, бо там треба вручну вводити паролі.

—  Вручну? Серйозно? В наш час?!

—  Ага. От недолугі, правда?

—  Та ти що! Ну й ну!

У п’ятницю о 18:15 я вже біля будівлі "Meriton Capital".

Робочий день добігає кінця, і офісний люд поспішав на волю, ніби їм платили за швидкість евакуації. А останній день тижня завжди приносить певний хаос: хтось нервово вимикає комп’ютер, інші нетерпляче чекає каву в автоматі, бо їм ще працювати до ночі аби завершити почате, інакше його звільнять. У такі моменти увага охоронців мінімальна — вони вже мріють про вихідні або ж вечерю перед екраном. Ідеальний час для мене.

Я була в ролі затурканої бухгалтерки: зібране в пучок волосся, окуляри на носі, потертий шкіряний портфель, біля вуха телефон, все виглядало, так ніби мені наказали повернутися і терміново зробити щось. Пропуска у мене не було, але бейдж існуючого бухгалтера з офісу, підходив. Тому я засунула під пахву портфель, тримала в одній руці лате, а в іншій телефон, по якому відчайдушно виправдовувалася перед "начальством".

— Ок. Здається, це дебет з кредитом не сходиться… — пробурмотіла я, дивлячись у телефон, і демонстративно штурхнула турнікет не в ту сторону.

Охоронець на вході — великий, сивий і трохи ледачий — кивнув із розумінням:

— Знову переробки?

— Ага, — закотила очі. — Шеф вимагає звіт до ранку. — Я притиснула телефон до плеча і прошепотіла йому, — будь ласка, відкрийте турнікет, я карту на робочому столі залишила.

Він розчулено зітхнув і провів мене, махнувши рукою, ніби благословляючи на важку працю.

19:30 я вийшла з жіночого туалету одягнена в форму прибиральниці і попрямувала до ліфту. Моя картка пропуску —  акуратно, скопійована три тижні тому, саме з картки того директора на якого я впала на курсах, була напоготові. 

19:35 вийшла на сороковому поверсі, вхід в коридор з серверною відкрила карткою-пропуском. Зайшла в комірчину з інвентарем для прибирання і чекала до потрібного моменту.

19:55 підійшла до дверей серверної. Код доступу я підібрала за допомогою грабера — маленького, витонченого пристрою, який Лайл подарував мені тієї останньої ночі. Тоді я ще жартувала, що це найромантичніший подарунок у моєму житті.

У приміщенні було темно, чути було лише рівномірний гул серверів. Головний термінал виглядав привабливо, але я швидко зрозуміла, що його шифрування надто складне — воно забере більше часу, ніж я мала. Тому я почала шукати альтернативу. І ось вона — старий сервер для бекапів. Його, схоже, давно не оновлювали, а це означало, що рівень безпеки значно нижчий.

Рівно о 20:00 системи безпеки серверної перейшли в режим техобслуговування.

Підключившись планшетом у гарячому режимі, я замаскувала злив даних під звичайне резервне копіювання. Це зайняло кілька хвилин. Система нічого не запідозрила.

20:14. Я вже закривала двері серверної, коли почула кроки. Охоронець. Я квапливо взяла відро і швабру, впала до підлоги, вдаючи, що "драю" кахель.

—  Що ви тут робите? —  буркнув він.

Я підняла очі. "Meriton Capital" наймав або старих, або тупих, і цей явно був з другої категорії.

—  Начальниця сказала відмити тут, бо хтось розлив каву! —  випалила я з удаваною злістю. —  Ой, вибачте, сер, я вам не заважаю? Просто начальство наказало…

Охоронець щось пробурмотів і пішов. 

Я зітхнула. 20:15. Система безпеки знову активувалася.

Я вийшла на вулицю, через аварійний вихід, і вже за кілька хвилин сіла в взяту на прокат машину. Вона чекала на мене в провулку навпроти будівлі.

Орендована квартира, куди я дісталася за пів години, була простою, та затишною. На столі вже стояв мій ноутбук. Я підключила диск і почала перевіряти отримані дані.

Серед гігабайтів фінансової інформації, транзакцій і внутрішніх звітів я знайшла те, що мені було потрібно — ключ до завершення процесу легалізації моїх коштів. Вони користувалися певною схемою через низку закритих інвесторських фондів, і тепер я знала, як вписати себе в цей потік. Це було ідеальне завершення ночі.

Я відкинулася на спинку стільця і посміхнулася. “Софі ти розумничка і заслуговуєш на свято”.

 

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко"