Читати книгу - "Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я в Чикаго і завтра вилітаю в Сінгапур.
— Тим більше варто попрощатися.
Щось у його голосі змусило мене насторожитися.
— Якщо справді хочеш мене бачити, я як правило перед вильотом, люблю випити латте в Starbucks.
Наступного ранку в ареопорту Алан уже чекав. Розслаблений, з тим нахабним виразом обличчя, який я ненавиділа і одночасно обожнювала.
Я сіла навпроти.
– Який збіг, – промовила я, вдаючи здивування.
– Збіги – для любителів. Профі роблять усе за планом, – він підморгнув і кинув на сусіднє крісло свою сумку.
Я примружилася.
– Ти хочеш щось сказати, чи просто вирішив потішити мене своєю присутністю перед польотом?
Він театрально зітхнув.
– Ти ж знаєш, я сентиментальний. Але так, у мене є подарунок.
Я скептично глянула на нього.
– Це не квиток в один кінець у Гуантанамо, часом?
Алан розсміявся.
– Ні, це те що я тобі обіцяв.
Я взяла латте в руку і відпила.
– Слухаю.
Він підсунув ближче до мене свою сумку.
– Пам’ятаєш, як я виграв джекпот? Це твоя частка.
– Ой, та ну, звісно ж ні! Це ж було всього пару днів тому, а я, як відомо, страждаю на короткочасну амнезію…
Алан проігнорував сарказм.
— Ти знаєш, що всі казино використовують сертифіковані генератори випадкових чисел для змішування карт?
— Ага, великий і могутній “Рандом”.
— Ну, є один маленький нюанс. Жоден генератор випадкових чисел не є на 100% випадковим.
О, чорт.
— І?
— Я написав програму. Вона аналізує роздачі карт у реальному часі та вираховує ймовірності майбутніх розкладів
— Геніально… — я зробила паузу. — І де ж вона тобі показує результати?
Алан посміхнувся й зняв свої звичайні на вигляд окуляри.
— Google Glass? — я аж поперхнулась.
— Дещо вдосконалена версія. — Він крутнув оправу між пальцями. — Блютуз-зв’язок із телефоном, передача даних у реальному часі, мікросенсори для непомітного керування.
— Я вражена.
– Ти розповів мені це тому, що…
Алан усміхнувся.
– Бо мені не потрібен цей трюк більше. Виграних грошей вистачить на все життя.
Я підняла брови.
– А якщо захочеш повернутися у гру?
Він відкинувся на спинку крісла.
– Тоді я знайду тебе. Ти ж знаєш, я люблю гідних партнерів.
Я скривилася.
– О, щаслива я, просто мрія кожного – бути твоїм партнером у злочині.
Він підняв руки.
– Я ж сказав, що закінчив з цим.
Голос у гучномовці оголосив мій рейс.
Я піднялася, взяла свою сумку.
– Ну що ж, було… цікаво. Та я самодостатня дівчина і можу сама заробити пару мільйонів.
Алан теж підвівся.
– Тримайся там, у своєму Сінгапурі.
Я рушила до виходу, але в останній момент зупинилася й озирнулася.
– До речі, Алане…
– Так?
Я усміхнулася.
– Як тебе звати насправді?.
Він посміхнувся у відповідь, та помахав рукою, а я пішла до свого гейту.
За кілька хвилин у телефоні з’явилося повідомлення від нього:
«PS: Не дивись сьогодні новини. Тобі не сподобається».
Я застигла на місці і глянула на телевізор. Йшли новини про погоду, а біжуча стрічка внизу повідомила. ФБР підозрює у фінансових махінаціях міжнародний холдингу "Meriton Capital", усі його рахунки заморожено.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга 3. Кішка яка гуляла сама по собі., Андре Буко», після закриття браузера.