Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

Підійшовши ближче, дівчина розквітла в посмішці, і швидко взялася мене обіймати. Я як і завжди холодно до неї віднісся.

— Привіт! – вимовила радісно Ксюша, і взяла мене за руку.

— Привіт! – промовив, і вивільнив свою руку, та вона знову міцно вчепилася за неї як за рятівний круг. Я закотив очі, і вирішив перейти до серйозної розмови.

— Ксюшо, нам потрібно серйозно поговорити! – глянув серйозним поглядом, на неї.

— Про що Максимчику! – як же дратує коли вона мене так називає.

— Для тебе я просто Максим!

— Добре!

— Тобі потрібно закінчити з чим всім, знайди собі хлопця, якого ти покохаєш, і не морочи голову мені.

— То я морочу тобі голову! – крикнула вона, настільки голосно, що аж перехожі оглянулися.

Я взяв Ксюшу за другу руку,  глянувши на неї.

— Розумієш, я кохаю іншу дівчину, і хочу побудувати стосунки з нею, але нажаль моє кохання як і твоє не взаємне.

— Тоді навіщо вона тобі, якщо вона тебе не кохає? – глянула на мене Ксюша, оченятами повними розпочну і жалю.

— Покохає, я в цьому впевнений! Просто потрібен час і в мене все це буде! – вимовив, дивлячись на Ксюшу, яка засмутилася і похилила голову.

Я обійняв її і пригорнув до себе щоб якось заспокоїти.

— Впевнений ти теж знайдеш, ще своє щастя, і неодмінно будеш щасливою.

— Але я хочу бути з тобою! – наголосила вона, глянувши на мене обіймаючи мене.

— Якщо ти дійсно кохаєш мене, то повинна відпустити, щоб я зміг стати щасливим!

— Іди будуй своє щасливе майбутнє, а я залишуся з своїм коханням сам на сам, – її голос був жалісний, вона швидко відсторонилася від мене та пішла.

Я теж пішов. Сумно було, через те що я так образив Ксюшу, але що я міг зробити якщо я ніколи її не кохав, вона всього лише подруга по парті. Сьогодні я завдав одній дівчині болю, а завтра цей біль  мені причинить інша.